Ну, так,
новий альбом легендарних греків ще вийшов наприкінці червня, але я дістався до
нього лиш тепер. І хоч металгромадскість вже давно віднесла "Titan" у
альбоми року, спробую ще встромити й свою суб'єктивну думку. Згіден, за
продакшен, професіоналізм, майстерність та масштабність, безумовно, цей реліз
можна вважати одним з найкращих у 2014 році. Однак це не вичерпний список
критеріїв, яким повинен відповідати the best album. Для мене завше важливий
показник композиційної якості, хітовості, невимушеності у сприйнятті та
душевної щирості. От цього якраз і бракує даному кругляшу. З відродженням гурту
в 2007 році та виходом альбуму "Communion" у 2008-му стало зрозуміло,
в якому напрямку буде розвиватися творчість греків. Зростання долі живого симфонізму
стало тому підтвердженням з виходом "The Great Mass" у 2011. І ось
минуло три роки, і маємо новий доробок "Titan". Очікування не
перевершив, ба, навіть розчарував, бо Septicflesh загнав себе в сумбур і
пафосну надмірність. Так, фірмовий саунд впізнається відразу, однак
перенасиченість зубодробильних бластбітів - це очевидний перебор. Ритмсекція
настільки висунута вперед, що заважає сприйняттю, і без того, не особливо
яскравих оркестрових аранжувань. Такий сумбур нам добре вже відомий по
останньому альбому італійців Fleshgode Apocalypse. Натомість, Septicflesh
наступив на ті ж самі граблі - в погоні за вражаючим мегагучним відірвиголова
звуком не зберіг свою таємну атмосферну сокровенність. Де ті чарівні
фірмові парящіє мелодичні гітари?! Немає, гітарна мелодика зведена до
мінімум, зате ось вам, хлєбнітє-ка, панове, у достатній кількості
надпафосне волторно-тромбонове завивання! Ех, не цього чекав
від улюбленого гурту. Після сьомого треку альбум навіть
почав піднабридати, все ж таки надмірний барабанний шквал - то не моє.
Добре, що тут ще бонус треки приліпили, які дали змогу оцінити оркестрові
музикування в чистому вигляді та врівноважити на перший погляд (послух) не
зовсім схвальне враження від альбому. Та загалом цей диск - велика і майстерна
робота легендарного бенду, певною мірою такий собі еволюційний експеримент, але
для мене особисто оптимальним рівнем розвитку симфонізму Septicflesh
лишається The Great Mass 2011 року.
Немає коментарів :
Дописати коментар