Ця сторінка повністю присвячується музиці. На радість і в кайф усім справжнім меломанам. Для кожного, кому музика – не просто набір звуків, а стан життя і спосіб мислення. Тут ви знайдете рецензії на новинки вітчизняної та закордонної музики. Специфіка рецензування – жива комічна суб’єктивна форма, збагачена різноманітними лексичними та стилістичними засобами. Отож, гайда в безмежний світ музичних відкриттів!
Повівся на складову "ethno" і тому качнув цей альбум від італійців Ade, який повідає нам про Пунічні війни між Римом та Карфагеном. Пафосно, надепічно і супертехнічно. Ну, але, на жаль, геть не проймає, та й етно тут, як кіт наплакав. Все це ми вже чули, наприклад, у їх же земляків Fleshgod Apocalypse. От якби тут і справді було більше етно складової, тоді можна було б повникати, а так даний реліз може бути цікавим лише для відбитих прихильників залізобетонного бластбітового рубілова на псевдосимфо підкладці. лінк/download
А ось ще один український реліз, який не можу оминути хоча б мінімальною увагою. Здається, не так вже й багато в Україні нині продукується неокласики, яка презентується широкому загалу та водночас є легкоусвоєямою для сприйняття цим же загалом. Одним із таких відчайдушних місіонерів, котрий несе світло нової сучасної української класичної музики у гочі та вуха темних мас є Єгорка Грушин, регулярно видаючи на-гора сольні альбуми. Ось і цього року порадував нас хлопчина своїм четвертим номерним доробком під назвою "Once". Платівка має лише 9 треків загальним часом звучання троха більше тридцяти хвилин, однак прохідних композицій тут немає. Всьо очєнь і очєнь душевно, можливо, ще більшої якости та цінности цьому релізу додав супровід струнного квартету. Ну, хвайно Єгор постарався - альбумчєг слухається на раз-два. Не перевелися ще "тірсени" у наших краях! рекомендую/download
Щось, справді, нове для України, однак зовсім не свіже для Европи. Якось так сталося, що до тепер у нашій країні неодаркхвольковий жанр мало розвинений, тому вихід у світ подібних альбумів просто зоб'язаний бути освітленим. На офіційній бендкемпній сторінці українського проекту Abendland читаємо, що за цим творінням стоять дві особи: Сергій Ягода, котрий відповідає за музичну складову, і Макс Солодовник (а чи часом не той, що вправно пише рецензії на українські альбуми?), який забезпечив вокальне наповнення цієї роботи. До слова, всі використані на альбумі тексти є авторськими перекладами Макса австрійського поета-експресіоніста Георга Тракля. Якщо провести аналогії з іншими подібними проектами, то найближчим мені здається російський Majdanek Waltz. Але якщо рязансько-московський ансамбль останнім часом геть скотився у хаотичний нойзовий ємбіент, то український Abendland має мелодику, ба, навіть блюзові та пост-рокові інфлюенції. вникаємо/download
За інерцією качнув, коли побачив у мережі новий альбум від 65daysofstatic. Не думав, не гадав і не сподівався на якість, особливо коли дізнався, що це саундтрек до відеогри. Думав, наваяли рєбйата якоїсь ембієнтно-електронної херні. Але ж ні, вдвічі було приємніше моє здивування, коли почув цілком пристойний матеріал, витриманий у найкращих традиціях електронного сінематік пост-року. А після другого прослуховування не побоюсь сказати, що це одна з найкращих робіт команди за увесь час її творчої діяльності. без вагань/download
І ще трохи меланхолії! Один з найкращих проектів Богдана Макарова Skyforest порадував моє вухо другим номерним альбумом. Як і на попередньому реліз, чуємо тут атмосферний поц блек у найліпших його традиціях. Цей парніша завше славився хвайною мелодикою, не став винятком і даний реліз, щедро здобрений гарними, простими на сприйняття, мелодіями. До слова, на цій платівці він навіть лічно особисто зачистоголосив ще й запросив повокалити заморського колєгу ванмен авторавиконавця Desiderium. Що з цього вийшло - зацініть тут/download
Ще один німецький колектив, який винирнув із небуття після восьмирічної перерви. Баварці Festung Nebelburg зірок з неба не хапають та й за масштабною славою не женуться. На другому номерному альбомі гурту "Zwischen Den Jahren" маємо мелодичний блек із німецьокомовною лірикою та приємними чистими чоловічими вокалами (іноді нагадують голландців Heidevolk), фрагментарними шрайками та бластбітовими проривами. Загалом, хороший щирий інді реліз без претензій та заліхвацтва - рекомендую до прослуховування/download
Літо на осінь повертає, а з цим хвактом і погодка міняється. Починає дощити, холодити. Тому й відповідної музички трохи заслухаємо. Наприклад, новий альбум німецького ванменпроджекта ColdWorld. "Autumn" є другим номерним альбумом цього проекту. Перший вийшов ще у 2008 році, і, судячи з відгуків, дуже схвально був сприйнятий любителями депресів блеку. Чесно кажучи, я той альбум не слухав, тому порівняння проводити не можу. А про теперішній реліз скажу, що депресіву тут геть немає, а от меланхолії, атмосферності, приємної осінньої мелодики вдосталь. Є тут шрайки, є чистоголосся, бабйонка файно теж підспівує, навіть дарк фольком трохи повіває. Приємний зехвірний блацк, якщо хочете. слухаємо/download
Німецькі NS паганісти Nordglanz видали черговий реліз, на якому (попередній був акустичним) знову повернулися до традиційного мелодік блек звучання. Загалом доволі рівний альбум без жодних експериментів чи інновацій. Єдиним сюрпризом тут є кавер на пісню "Україна" наших славетних земляків Nokturnal Mortum - шановлива данина з нагоди 20-ої річниці колективу. Певно, Nordglanz так проникся цією піснею, що водночас створив свою власну з назвою "Deutschland", яку ви також можете почути на цьому альбумі/download
А поки ніяк вуха мої не дійдуть до нової метал свіжини, то послухайте дев'ятий номерний альбумчег від флагманів угорського фолк мітолу Dalriada. Реліз цей лиш умовно новий, бо композиції на ньому всі старі, однак у свіжому акустичному виконанні. Підозрюю, що у такій хвормі Dalriada здобуде ще більшу кількість шанувальників і, може, все ж таки, прорветься на хвінал Евробачення від своєї країни. лінкую/download
Новий альбум Death in June? - ні. Новий альбум Rome? - теж ні. Чесно кажучи, назва цього колективу, а точніше дуету, спочатку збила мене з пантелику, але далі все роз'яснилося. Ось що може вийти, коли захоплюєшся творчістю Death in June, корєшуєш із музикантами Rome та хванатуєш від мейнстрімових поп-гітів. Насправді, лейпцигський (ймовірно) дует стверджує, що назву для свого гурту взяли із однойменної книги 1968 року Роберта Катца про сумнозвісні події римської масакри есесівцями у 1944 році. Ну, але всі ми розуміємо, що назва гурту складається із частин назв двох вищезгаданих неофолькових команд. На жаль, чи на радість, то судити вам, але Death in Rome не виконують власних речей, а лишень переспівують, чи то пак, перепрочитують перевірені часом світові поп-гіти у похмурій апокаліптичній неохволькові манері. Що з цього виходить, і як воно звучить, ви можете зацінити за наступним посиланням/download
Продовжимо мітельальтер тематику новим четвертим номерним альбумом від німців із Нюрнберга Ignis Fatuu. І хоч цей гурт теліпається десь у другому ешелоні, очікував від них більшого. А може, переслухав новинок від грандів жанру із двох попередніх дописів, тому свіжак Ignis Fatuu видався мені геть бляклим. Слід зауважити, що на цьому релізі рєбйата додали гітарної важкості, тому із мітальтер року їх можна знову зарахувати у лави німецьких фольк металістів. Є тут і повний арсенал етнічних інструментів, і мелодика, у принципі, непогана. Але якось так воно все прісно і буденно звучить, що на багаторазове прослуховування ця платівка не надихає. сцилочка/download
Як то часто кажуть на творчість Tanzwut - "рамштайн з волинками". Так от свіжий десятий номерний альбум гурту стовідсотково підпадає під таку характеристику. Модерний прилизаний саунд, речитативні заспіви та хітові мелодійні приспіви. Але й від медієвалю хлопці не відходять - волиночна мелодика присутня у всіх треках, і вона, скажу я вам, доволі хітова на цьому релізі, що не може не радувати. Teufel і Ко. не підвели і видали цього разу дуже хвайну платівку. Буду відвертим і скажу, що "Schreib Es Mit Blut" мені більше сподобався, ніж крайня робота In Extremo. Незабаром побачимо, що нам запропонують свіженькі альбуми Schandmaul i Letzte Instanz. А поки насолоджуємося справжньою танцвутовщиною/download
Якось завше важко рецензувати улюблені банди, бо їх легко переоцінити і дуже важко критикувати. Тому перед написанням цього тексту прослухав новий 12-ий номерний доробок німецьких фолкмітолістів In Extremo добрий десяток разів, щоб бути більш-менш об'єктивним. Відразу скажу, що загалом реліз "Quid Pro Quo" однозначно кращий від попереднього кізяка "Kunstraub". Тут знову присутні не лише авторські, але й чисто медієвальні мелодії. Зокрема, сподобалося нове прочитання "Palastinalied". Однак суперхітових речей, які б відразу влазили в голову та чіпляли душу немає, ну, хіба що за винятком "Lieb Vaterland, magst ruhig sein" - лірично, патріотично і з "чувствами" - єдина річ на альбомі, яку після першого ж прослуховування захотілося прогнати повторно. Із цікавинок даної платівки ще відзначу появу на ній спеціально запрошених едішенал гест-вокалістів: славетного Хансі із Blind Guardian у пісні "Roter Stern" (нє удівілі) і мейнстрімового Маркуса Бішофа із Heaven Shall Burn - у "Flaschenteufel" (нєажиданний паварот). Ну, а от що не сподобалося (хоч і звучить кумедно), так це загравання із рашен фан-сектором у вигляді переспіву заяложеного рос. нар. гіта "Чьорний воран". Припускаю, українцям приємніше було б почути у виконанні In Extremo "Ой у вишневому саду...", ну, чи хоча б "Горіла сосна". Міхаель справився би! Але шо маємо, то маємо. Минулоріч гурт In Extremo відсвяткував своє двадцятиріччя!, і думаю, всі вірні хвани обов'язково відвідають концерти команди, які проходитимуть цієї осені в рамках ювілейного туру (сподіваюся, добряче роздадуть у Києві). лінк/download
об'ємний 360-градусний відос на "Sternhagelvoll"
+ гангста-кліп на бадьору відкривачку "Stortebeker"
Ось вам четвертий номерний від шведів Fejd. Не знаю, яким чином вони потрапили в метал-архіви, бо, наскільки пригадую, грали завше фолк-рок, а точніше вікінгарок, але тепер чомусь громадськість віднесла їх до металу. Ну, то таке, насправді, металу тут мало, а от типового вікінгароку - хоч греблю гати! Загалом, нєплохо, навіть Otyg-ом попахує, але якось без душі, без пристрасті. на разок/download
