Ця сторінка повністю присвячується музиці. На радість і в кайф усім справжнім меломанам. Для кожного, кому музика – не просто набір звуків, а стан життя і спосіб мислення. Тут ви знайдете рецензії на новинки вітчизняної та закордонної музики. Специфіка рецензування – жива комічна суб’єктивна форма, збагачена різноманітними лексичними та стилістичними засобами. Отож, гайда в безмежний світ музичних відкриттів!
Дуже несподівана знахідка - французький мультиінструментальний ванменпроджект Eolya. Хлопчина видав реально якісний нордичний фолк альбум, нічим не гірший, ніж усякі там Heilung, Danheim, а, можливо, й кращий. Медитативний, магнетичний нордік фолк із класним вокалом і чіпляючими мелодіями. Треба брати у колекцію.
Випадково натрапив на такий приємний ліричний пост рочок. Якийсь невідомий британський інструментальний ванменпроджект, тому ніяких очікувань не було. А матеріал несподівано вразив своєю простотою, щирістю і душевністю. Дуже хороший осінній саундтрек. Просто чудово!
Фінський ванвуменпроджект Vermilia повертається із другим номерним альбомом, ще ліричнішим і душевнішим, ніж попередній дебютний реліз. Дуже приємний прифолькований атмоблечок. Акустичні частини нагадали Empyrium. Не сподобалося лише накладання екстрим вокалу на чистоголосся. Як на мене, окремо ці вокали звучать краще. А так-то, платівочка вдалася, особливо добре зайшли треки 4 і 6. Рекомендую.
Чекав кращого від цього австріяки. Така гарна обкладинка альбому, із симпатичним кабанчиком. Ех, думав, і начинка буде смачна. Нібито й все на своєму місці. Середньотемповий мелодійний пост-блечок з акустичними вставками, фрагментами чоловічого чистоголосся з душком Empyrium і споукен вордом, однак доволі рівний. Як то кажуть, немає за що вуху зачепитися. Грає собі й грає, зовсім не відволікає - фоновий реліз.
Певно, пробудили й активізували цього німця події в Україні. Ще на початку березня він раптово вийшов із тривалої сплячки і видав інструментальний сингл з українською назвою "Весна". А вже у вересні розродився черговим лонгплеєм. Судячи із назв треків, альбум просякнутий пандемічними настроями. Звучить не депресивно, а скоріше просто меланхолійно. Скрипкові додають сумного шарму. Непоганий зразок постблеку - слухаємо.
Надибав такий дум-детовий реліз із відголосками минулого. Це другий повний формат італійського ванменпроджекта Ars Onirica. Видно, що цей Алессандро ностальгує за золотими часами жанру. Матеріал як по формату, так і по запису ніби із кінця 90-х - початку 2000-х. Прогнав кілька разів, аж ностальгнув. На вухо дуже приємно лягає. Для олдскул фенів те, що треба.
А це чергова порція замісу симфо дету зі східними мотивами від канадійців Aeternam. Що можна сказати? Точно монументальний альбум, за пафосом і якістю звучання на рівні з цьогорічним Septicflesh. Але як і грекам, тут теж не вистачає чіпляючої мелодики. Є ліричні, доволі мелодійні фрагменти з орієнтал чистоголоссям в дусі Orphaned Land, є навіть теріонівський симфонізм з хоровим співом. Коротше, купа всяких запрошених гестів і багатий інструментарій, але хітовості таки бракує.
Чесно кажужи, трохи рочарували цього разу румунські розбишаки Dirty Shirt. Очікував від них серйознішого й ціліснішого альбому. А вийшов заміс із усякої всячини, ще й зі стьобом! Тут можна почути і раннє альтернативне кор звучання гурту, і джент з електронщиною, ну, і звісно, фольк, якого, як на мене, стало трохи менше. Чи, можливо, так здається, бо він потопає у всій цій мішанині. Ну, і активне використання англійської у текстах теж не пішло на користь. Ще прожену кілька разів, але поки що - перспективний кандидат на розчарування року. Хоча є пара-трійка хороших композицій (як ото "Geamparalele").
Цікавий підгон від фронтмена Сокири Перуна. Мініальбум містить всього 5 треків, але докорінно відрізняється від творчості вищезгаданого гурту (хіба що голос та манера співу Арсенія не змінилися). Передусім, відзначу дуже якісний запис, аранжування і зведення. Суперсильна монументальна 15-хвилинна відкривачка із споукен вордом, елементами фольку й симфо (хотілося би такого більше). Далі йде душевна баладка зі скрипковими, потім трохи блюзу й стоунеру, за ними атмосферіка трохи накинули, ну, і закривачка теж доволі бойова із пост-блековим Drudkhівським присмаком. Вийшов доволі різнобарвний цікавий альбум, який я рекомендую до обов'язкового прослуховування.
