Sopor Aeternus & The Ensemble Of Shadows - Alone At Sam's - An Evening With... (2023), Neoclassical/Dark Wave

Якось зовсім несподівано та непомітно вийшов на Геловін новий доробок від Sopor Aeternus. І це не просто альбум, а ціла трилогія, яка складається з одного EP та двох альбомів. Основним із них є "Alone At Sam's - An Evening With...", з якого й пропоную почати ознайомлення з цією новинкою. Як я зрозумів, усі тексти цього релізу присвячені настільній грі, яку вигадала й створила сама Anna-Varney. Власне, цю гру можна придбати разом із новим альбомом. Щодо музики - то тут все, як ми любимо. Відчувається повернення до колишнього неокласичного звучання. Знову менше електронщини і більше струнно-смичкових та духових інструментів. Найяскравішими на мою думку є наступні композиції: "Come and play with us", "Alone at Sam's", "The Colours", "Dolls & dead things", "Column", "These are the rules" та "Counter:Spell". Добряча третина альбому дуже приємна й душевна, тому, звісно, рекомендую забрати собі цей передноворічний дарунок в колекцію.

Myrkur - Spine (2023), Atmospheric Pagan/Folk Metal

Ну, а ця колишня маловідома поп пєвічка продовжує набирати популярності серед нових слухачів, майстерно зайшовши у нову для неї нішу. Балансуючи між шугоблеком та нордичним фольком знайшла собі нових шанувальників та й, мабуть, як би це не парадоксально звучало, стала більш популярною, коли перестала виконувати традиційний поп. Новий альбум "Spine" cлухається легко і приємно. Для фонової релаксової музички дуже добре.

Odraedir - Vengeance (2023), Pagan/Folk Metal

Ще один новий фолк метал реліз - це другий номерний альбом чеського паган гурту Odraedir. Не пригадую, що вони там грали на попердньому релізі, але на цьому свіжому маємо непогани й фолк мдм, у міру агресивний та достатньо мелодійний. Є тут і дудки, однак усі пісні доволі одноманітні. Після кількох прослуховувань важко щось виділити й запам'ятати. Наче й непогано, але дуже передбачувано і не чіпляє.

Celtibeerian - Nertos (2023), Folk Metal

А давненько не траплялися нові релізи з "традиційним" фолк металом, тобто з кельтською основою, як то часто буває. І ось прийшла свіжина - новий четвертий номерний довгограй від іспанців Celtibeerian, які продовжують нас радувати свіжою порцією свого кельтіберського фолк металу. Дудки-волинки, скрипки, мандоліни, колісні ліри - увесь необхідний арсенал для зразкової елювейтівщини на місці й виконує свою функцію на відмінно. Слухається бадьоро, весело і місцями доволі хітово. Рекомендую.

Cabrakaän - Aztl​á​n (2023), Symphonic/Folk Metal

Додам трохи екзотики. Це другий номерний логплей мексиканців Cabrakaän. Колектив міксує фімейл симфо геві метал із мексиканським фолком. Використовує всіляки етно перкусії та інші етно інструменти. Фрагементарно також можна почути чоловічий екстрим вокал. Загалом непогано, але не чіпляє. Можна послухати раз-другий як таку собі латиноамериканську цікавинку.

Three Eyes Of The Void - The Atheist (2023), Atmospheric Post-Black Metal

Накину трохи свіжого атмоблеку, та ще й з українським корінням. Архіви повідомляють, що гурт був створений у Києві в 2017 році, але згодом переїхав до Польщі. По музлу цей дебютний реліз можна назвати доволі моцним зразком атмосферного блеку із якісним саундом та хорошими мелодіями. Загалом нагадало мені творчість інших українців N█O, тому рекомендую до прослуховування.

Чорторий - Мисливці (2023), Folk Back Metal

А ось і українська свіжина надійшла. Чорторий - київський фолк блек проект, який був створений двома друзями ще в 2007 році, і лише тепер у 2023 видав свій дебютний повноформатний реліз. Трагічності цій історії додає інфо з металархівів, де йдеть про те, що один із учасників проекту загинув минулого року під Бахмутом у війні з кацапами. Щодо музики проекту - то це прифолькований блек метал із тужливими мелодіями та вагомою роллю струнних етно інструментів (зокрема добре чується бандура). Місцями усе це трохи нагадує тяжчу версію Чур. На жаль, якість запису та зведення не найкраща, попахує самвидавом, але сам матеріал доволі непоганий. Для себе виокремив як найкращі наступні композиції: "Ми йдем!", "Мисливці" та "Чорторий".

Varg - Ewige Wacht (2023), Melodic Death/Black Metal

Насправді це не дуже стабільний колектив. Бували від них і файні роботи, а бували і відверто слабкі, як ота, що вийшла у 2020 році. Ну, а що ж свіженький реліз нам приніс? А тут здається, що все добре. Напористо, качово і знову з приємними внятними хітовими мелодіями. Ще й жіночий вокал доволі якісно вписується в загальну картину. Реліз складається із двох дисків, другий з яких містить ті ж самі пісні, але виконані в тандемі з іншими гуртами, наприклад, є треки з Rotting Christ, Korpiklaani, Harpyie, Forndom та іншими. Рекомендую ознайомитися.

The Project Hate MCMXCIX - Abominations Of The Ageless (2023), Symphonic/Industrial Death Metal

А ці шведи так активно клепають альбуми, що навіть пропустив попередній реліз у 2021 році. Ну, що ж, зате ознайомимося із свіженьким п'ятнадцятим номерним. Загалом у цих дядьків всі альбоми рівні й слухабельні (хоча, напевно, не всі витримають треки по 10-12хв.). На новому релізі стандартний для групи хронометраж композицій витримано, всі фішки на своїх місцях. Зазначу, що ще на альбумі 2020 року гурт трохи відійшов від електроніки й усіх цих індустріальних штучок, натомість додав у металевій агресії та покращив хітовість приспівів, в яких, як і раніше, фірмовою особливістю є специфічний жіночий вокал, який все ще викликає певні спогади про радянську естраду.

Poludnica - Poludnica (2023), Folk Metal

І знову трохи фолк металу. Знайомимося - це дебютний реліз словацького ансамблю Poludnica. Тут у нас старий добрий славонік пейген. Відчувається ще деяка невпевненість, але загалом матеріал дуже милозвучний ще й з приємними чистими, дещо естрадними вокалами, ну і звісно, за традицією з дудками-скрипками. Повіває усе це душком десь так двадцятирічної давнини, якість запису й зведення теж десь із тих часів, але звучить якось ніби щиро й душевно.

Shining - Shining (2023), Black Metal

Шведські депресивщики Shining нагадали про себе своїм дванадцятим лонгплеєм. Наче усі фірмові фішки на місці, хоча депресії точно стало менше. Зазначу, що частини з акустикою й чистим голосом слухаються навіть цікавіше й приємніше. Мені найбільше сподобався трек "Snart Är Dom Alla Borta" із блюзовою гітаркою. Загалом середняковий такий реліз, пару-трійку разів можна послухати, але на подальші прослуховування надії мало. Понад 20 років грати в доволі вузькому жанрі й без всяких нововведень це вже занадто. Хотілося би вже від Shining якоїсь еволюції.

Shade Empire - Sunholy (2023), Symphonic Industrial Death/Black Metal

Непоганий фінський колектив, який поєднує і дет, і блек, і електроніку вже понад 20 років, але так десь і теліпається у третьому ешелоні. І наче ж все дуже якісно й майстерно звучить, ще й саксофончик додали у двох треках. Хороший гроул, нормальний чистий чоловічий вокал, от харшоскрім, правда, специфічний. А так то все в порядку - пафосні симфо оркестровочки витають, зубодробильні бластбітові фрагменти змінюються чистоголоссям на електронній підкладці, ще присутні якісь хорали і навіть кінематографічна атмосферка. Але от проблема - не чіпляє, влітає і вилітає, навіть осаду не лишає, ну, трохи перегнув, "Torn Asunder" таки запам'яталася своїм ліричним приспівом. Багато, насичено-напищено, пафосно наміксовано - а в результаті, на жаль, якось трохи пусто.

Ekyrian - Cuentos Junto A La Hoguera (2023), Celtic/Folk Metal

Щось відволікся від фолк металу, тому тра виправляти ситуацію. Ось є такий свіжий підгончик - третій номерний від іспанців Ekyrian. Ну, тут все на своєму місці, для шанувальників "магодеосівщини" це те, що треба. Усі ці дудки-вістли, волинки, скрипки й акордеони нікуди не поділися - увесь балаган працює як злагоджений механізм - стабільно, а тому й передбачувано. Хоча у деяких треках, як от "Kaguya" прослизнули нотки якогось далекосхідного етно, що від цього колективу почути було дуже несподівано. Мінмально таки змогли здивувати, а отже еволюціонують.

Till Lindemann - Zunge (2023), Industrial Metal

А ось і перший дебютний лонгплей дідугана Тілля після розлуки з Пітером Татргреном. Цього разу всі тексти понаписував сам, а от для музики найняв людей, які добре на цьому тямляться. Так, наприклад, сонграйтер і продюсер Sky van Hoff працював із такими колективами як Kreator, Enslaved, Sleep Token - повідомляє нам вікіпедія. А для всяких оркестровочок та інших інструментальних справ залучили ще Clemens Wijers - композитора й клавішника австрійських симфоблекерів Carach Angren. Коротше, команду зібрав досвідчену й професійну. Ну, а що ж в результаті? До речі, непогано, доволі мелодійно. Без Пєті стало якось ліричніше та чуттєвіше, Можливо, навіть і бракує тої скаженості й бадьорості, яку додавав Тартгрен. Втім кілька хітів на альбомі точно є, зокрема, трек "Schweiss" мені взагалі навіяв щось типу легендарних "Sonne" чи "Mutter" тільки у більш електронній версії. Коротше, альбум слухабельний, можна брати в колекцію.

Sulphur Aeon - Seven Crowns And Seven Seals (2023), Melodic Black/Death Metal

Ознайомився недавно з четвертим номерним релізом німців Sulphur Aeon. Моцно тіпочки навалюють, і при цьому мелодійність присутня. Якщо від осіннього думу вже геть нудно, то можна зарядити цей бадьорий приблекований дет для свіжості та тонусу. Чогось особливого тут немає, але музика якісна, та добре лягає на вухо.

Aeonian Sorrow - Katara (2023), Gothic/Doom/Melodic Death Metal

Не пригадую дебютний альбом гурту Aeonian Sorrow, але ось цей свіжий є добротним зразком олдскульного готік дум-дет у найкращих його традиціях. Ненав'язливе піанінко, вокальний дует beauty & beast, тужливі гітарні рифи, повільна ритм секція і така приємна осіння меланхолія. Усе на своєму місці і якраз доречно по сезону. 

Within Temptation - Bleed Out (2023), Symphonic Metal

Місяць тому WT випустили однойменний EP, а тепер ось нашій увазі повноформатний реліз. Насправді найкращі треки вже засвітилися на тому міньйоні, тому цей лонгплей виявився без сюрпризів. Просто доповнили його ще кількома треками для повноти хронометражу, але виділити якийсь новий хіт важко. Загалом файний альбум. Для шанувальників Шарон і Ко. маст хев. 

Primordial - How It Ends (2023), Celtic Folk/Black Metal

А от і легенда ірландського металу вивалила свій, якщо не помиляюся, ювілейний десятий лонгплей. Знову ці затяжні пафосні декламування і воріор вигуки. Загалом, альбум доволі мелодійний. Не знаю, чому Primordial відносять до black metal. Його тут майже немає, а от айріш фолкіш дум присутній у великій кількості. Найбільше з усіх композицій сподобалася "Pilgrimage To The World's End" за свої душевні гітарні солячки. Рівний альбумчик, для кількох прослуховувань, але в майбутньому навряд захочеться до нього повертатися.

Myrath - Karma (2024), Progressive Oriental Metal

Довго терпів але не витримав, хочеться поділитися цим альбомом, який гуляє в мережі вже добрий місяць, а офіційна дата релізу очікується лише в лютому 2024 року. Такий собі привіт із майбутнього. Це шостий повнограй від тунісців Myrath, і я його прогнав уже добрих два десятки разів. Спочатку здавалося, що якось мало фольку, мало того самого орієнтального ізюму, але з кожним прослуховуванням альбом подобався все більше й більше. І хоч загалом прог геві не моя тема, але тут якось все так якісно, легко й майстерно звучить та ще й з хорошим аранжуванням й оркестровочками, що це все затягує, і вже після кількох прослуховувань сам підспівуєш цим симпатичним тунісцям. Ай молодці, славно порадували.

Code Orange - The Above (2023), Chaotic Hardcore/Nu-Metal/Industrial

Ну, а якщо захотілося чогось нового свіжого, молодіжного - тоді знову вирушаємо в Штати. Тут в нас п'ятий лонгплей від металкорщиків Code Orange. Доволі цікаву мішанину пропонують ці хлопці й дівчина з Піттсбурга. Тут непростий металкор, а купа всяких альтернативних, індустріальних та ню метал інфлюенцій. Десь чується Merylin Menson, десь Deftones, десь Korn і ще купа всього більш сучасного альтметалічного. Рекомендую для ознайомлення.

Heretoir - Nightsphere (2023), Post-Black Metal

Від штатівського мелоблеку в попередньому дописі плавно переходимо до європейського пост блеку. Німецький Heretoir доволі відомий колектив у цьому жанрі, хоч лопгплеями радує геть рідко. За свою сімнадцятирічну історію спромігся тепер лише на третій повнограй (парочку ЕП не беру до уваги). Та й цей новий доробок повноформатом теж можна назвати лише з натяжкою, адже із 5 треків загальним хронометражем 42хв. 2 треки є абсолютно нецікавими інструменталами. Тобто реально вартого уваги матеріалу на релізі є всього 3 треки на 25+ хвилин. Звучить усе це діло стандартно, в межах жанру, на вухо лягає легко, але нічим особливим не запам'ятовується, на жаль.

Uada - Crepuscule Natura (2023), Melodic Black Metal

Не міг пропустити четвертний лонгплей  цього симпатичного квартету. Напевно, найкращий мелоблек, який доводилося чути від американських колективів. Зазвичай, не дуже їм вдається в цьому жанрі видавати якість. Але це не стосується Uada. Тіпочки стабільно радують атмосферним матеріалом із хорошими мелодіями. І цього разу не підвели, особливо сподобалися треки 3,4 і 5.

Fortíð - Narkissos (2023), Viking/Black Metal

Непоганий вийшов сьомий номерний альбумчик від ісландців Fortíð. Бадьоро, напористо, з мелодійними гітарними солячками та вкрапленнями якісного чоловічого чистоголосся. Місцями звучить навіть прогово, а місцями пост-блеково, а ще місцями нагадує якусь тяжчу версію Skalmold. Коротше, не розчарували. Хороший реліз. Треки 4,6 і 9, як на мене, найкращі.

Enter Shikari - A Kiss For The Whole World (2023), Post-Hardcore/Electronic

А за цими британцями завжди цікаво спостерігати. Тому не міг пропустити черговий повноформатний реліз, бо тра зацінити порцію свіжого сучасного елєктронік поп-поц-хардкору, так сказать, від флагманів жанру. Особливо цікаво слухати їх постійні експерименти із симфонізмом (цього разу навіть Празький симфо оркестр залучили) та мішанину з іншими елєктро жанрами (всякими там транскорами, рейвами і т.д.) Водночас все це має поп мелодику легку для сприйняття широким загалом. Хітово, мелодійно, але має короткий хронометраж. Із треків відзначу "It Hurts" - склалося враження, що ця композиція вкрадена із крайнього альбому In Flames.

Decembre Noir - Your Sunset | My Sunrise (2023), Melodic Death/Doom Metal

Ще грудень не настав, але зацінимо вже новий п'ятий номерний лонгплей німців "Чорний грудень". Слідкую за творчістю цього колективу від самого початку, тобто з дебютника 2014 року. Якісний запис, майстерне виконання, але постійно бракує файних мелодій, а тому всі попередні релізи видавалися нудноватими, що навіть не хотілося про них писати. Нинішня свіжа платівка німців хоч і не містить супер хітів, проте, все ж таки, має доволі приємні мелодійні фрагменти, які віддалено попахують Saturnus-івським душком. Мій вердикт щодо цього альбому - міцний середняк, можна слухати.

1863 - 1863 (2023), Pagan Metal

Як на мене, то й непоганий мелодік блек на припанкованій підкладці. Це дебютний реліз польського ванменпроекту 1863 із Жешува. Нічого особливого й надзвичайного, але слухається легко, є приємні мелодії, відчутні фолк інфлюенції. Вокал дещо специфічний, як то кажуть, на любителя, але загалом нормальний реліз. Зап'ятався трек "Emigrant".

Blade And Bath - Chains Of Depression (2023), Depressive Black Metal

А це геть непогано. Мало в нас такого музла на вітчизняній метал сцені, а ще й частково з україномовною лірикою, тому поява таких dbsm релізів радує. Ванменбенд із Кропивницького навалює просто й з традиційним смаком жанру. Приємна мелодика, не так щоб геть гнітюча, але доволі сумна, як і потрібно. Та й якість запису гідна. Можна брати в колекцію.

Slowdive - Everything Is Alive (2023), Shoegaze

Накину ще трохи осінньої меланхолії. Рекомендую ознайомитися із п'ятим номерним лонгплеєм легендарних британців Slowdive. Погодьтеся, не дуже велика дискографія як для команди, яка грає з кінця 80-х. Не кількістю, а якістю, як то кажуть. Приємний зефірний дрімвейв реліз від динозаврів жанру, який тягне переслуховувати. Для себе виокремив, як найкращі, наступні композиції "Alife", "Andalucia Plays" та "Kisses".

Grift - Dolt Land (2023), Neofolk/Acoustic

Відкрив для себе нещодавно цей шведський ванмен проект. Ну як відкрив, згодом згадав, що чув колись цей Grift на якомусь давньому спліті з Drudkh. Але тоді той мен виступав по депроблеку, а на свіжому релізі звучить чистої води неофолк, який віддалено нагадує Sangre de Muerdago, і це невипадково, бо тіпочок з цього іспанського бенду допомагає шведу наярювати на всяких скрипках та насосних органчиках. До речі, рекомендую також ознайомитися із попереднім релізом 2020 року, там ще присутній блек, і водночас вже багато фольку. Коротше обидва альбоми можна сміливо брати в колекцію. Душевно, меланхолійно і дуже мелодійно.

Kaunis Kuolematon - Mielenvalta (2023), Melodic Doom/Death Metal

Підкину ще порцію осінньої музички. На четвертому повноформаті фіни продовжують навалювати якісний мелодумдет із глибоким гроулом, визгливим скрімом, чоловічим чистоголоссям та потужною ритм секцією. Альбомна відкривачка дуже вдала, а от далі виразність дещо втрачається, хоча є доволі хороші фрагменти. Загалом здається, що за мелодіями цей альбум поступається попередньому, який вийшов три роки тому. Все інше - на тому ж високому рівні: приречено, атмосферно, навіть трохи симфонічно.

Deadly Carnage - Endless Blue (2023), Atmospheric/Post-Black Metal

Ще хочу поділитися новою знахідкою - це новий реліз італійського гурту Deadly Carnage. Команда грає ще з 2005 року, але якось не траплялася мені досі на вуха. Протягом усього творчого шляху еволюціонувала та урізноманітнювала своє звучання. Нині ж музика колективу поєднує у собі блекгейз (вплив "альцестовщини" дуже відчутний), пост метал, прог дум і навіть трохи фольк. Екстрим вокалів тут немає взагалі, зате фрагментами присутні струнні фольк інструменти, як от різні там лютні, бузукі, ерху і вплелися вони у цю мішанину дуже гармонійно. Безперечно, альбом вартий уваги.

On Thorns I Lay - On Thorns I Lay (2023), Death/Doom/Gothic Metal

А ось і заявочка на жанрову перемогу цього року. У легендарних греків On Thorns I Lay нині суперювілей - 30 років творчості та 10-ий номерний повноформатний реліз. Тому тут просто гріх не ознайомитися. Щоправда, зі старого складу залишився тільки гітарист, навіть вокаліст пішов вже на пенсію, і на цьому релізі вже чуємо нового чувака вперше за всю історію банди. Але відзначу, що вокальна заміна дуже гідна. Новий мен гроулить навіть агресивніше й потужніше, як мені здалося. Та й загалом рівень та якість запису та зведення на високому рівні. Вже з першого треку так навалюють, що можна подумати, що це Septicflesh, не вистачає тільки бластбітів. Зате від септіків запозичили орієнтальні інфлюенції, ну, дуже подібна атмосфера (а оці вкраплення якоїсь дудки схожої на дудук та бренчання на якійсь східній мандолінці - дуже мені до душі, хотілося би такого ще більше). Загалом моцний реліз, в якому безперечним хітом для мене є останній трек "Thorns of Fire", на який дядьки ще й відос зробили. Рекомендую.

Lord Of Shadows - Echoes Of Yore (2023), Gothic/Doom Metal

Ну, от і пішли по-справжньому осінні релізи. І що це в нас за незнайома назва? Lord of Shadows  - думовий проект тіпочка з атмоблекового Sojourner. І найцікавішим у дебютній роботі цього проекту є вокальна участь Аарона з My Dying Bride та Хайке з Draconian. Ці двоє тут не просто гестять в одній композиції, а дуетять в стилі beauty and beast практично у всіх треках. Чистої води канонічний готік дум, все за стандартами, все за шаблонами. Проте відзначу, щось чистий вокал Аарона мені тут не сподобався, здалося, що якось він криво тут звучить. Загалом, мабуть, якби не знатні вокалісти, то й не звернув би на цей альбом увагу, бо в інструментальному плані йому дуже не вистачає яскравих мелодій.

Dark The Suns - Raven And The Nightsky (2023), Melodic Death/Gothic Metal

Саме час після безликого свіжого лонгпеля October Tide послухати щось душевне в улюбленому жанрі. І в цьому нам допоможе абсолютно випадково знайдений мною альбом фінського ансамблю Dark The Suns, а по суті, сімейного дуету, до якого час від часу доєднуються інші музиканти. І мушу сказати, тут все так, як ми любимо, хрестоматійно: смачний потужний гроул, мелодійні передньопланові клавіші і середньотемповий ритм + легкі акценти жіночого вокалу, які додають трохи готичності цьому мелодетдумовому коктейлю. Ще більше здивувався, коли дізнався, що гурт існує ще з 2005 року і має в своєму арсеналі аж 5 повноформатних релізів. Гайда ознайомлюватися.

  

лоубаджіт відосики наганяють ностальгію за 90-ми

October Tide - The Cancer Pledge (2023), Melodic Doom/Death Metal

Наче й нічого вже не очікував від цих шведів, але розчарування таки присутнє. Передбачувано якісне звучання та виконання, але знову якийсь безликий матеріал. Наче й все на своєму місці, збалансовано, фірмово, але геть без душі, нічогісенько не чіпляє. Після кількох прослуховувань так і не зміг виділити бодай один яскравий номер, на жаль.

Collapse Under The Empire - Recurring (2023), Post-Rock

Не густо зараз із цікавим пост роком, схоже, тренд на таку музику нині геть упав. А тому поки нічого свіжого молодого немає, послухаємо німецьких старичків, які випустили черговий повноформатний реліз. Нічого нового, але на вухо лягає приємно, Загалом дуже нагадує британців Maybeshewill, от тільки експресії тут менше, бракує виразних хуків. Після прослуховування нічого в пам'яті, на жаль, не відкладається. Але для фону йде дуже добре.

Manntra - War Of The Heathens (2023), Industrial Folk Metal

Щось геть зачастили хорвати з альбумами. Третій рік поспіль видають по лонгплею. І загалом це вже сьомий номерний реліз гурту. Шкода, що хорватського в ньому практично нічого не лишилося. Із фольку лише жіноче на-на-на-най-на-на-на та якісь елктросемпли фолк інструментів, вся лірика на платівці тепер англомовна. Ще й без колаборацій цього разу. А вже ж призвичаїли, що хтось із німецьких фолк металістів завше хоча б в одному треку гестить на альбумі. Здавалось би, це провал. Але ні, все ж таки, хітовість присутня. Наприклад, "Et in Peccatum", "Blackmoon" чіпляють з першого ж прослуховування. Отже, хлопці ще не зовсім списалися, але з такою частотою виходу нових релізів, переживаю, що їх надовго не вистачить. 

Within Temptation - Bleed Out [EP] (2023), Symphonic Metal

Хоч і не повнограй, але думаю, варто послухати новий ЕП нідерландської команди. Міньйон складаєтсья із 6 пісень (всі вони виходили раніше синглами) + 6 інструментальних версій цих самих пісень. Гітарки файні накрутили, віддають моднявим металкором, а так загалом все як завжди - лірично, симфонічно, чуттєво і хітово. Шарон і Ко. тримають марку. Чекаємо цього року ще лонгплей з новими треками.

Svalbard - The Weight Of The Mask (2023), Post-Metal/Shoegaze

Якось раніше не звертав увагу на цей британський ансамбль із норвезькою назвою. А виявилося, що навалюють непогано. Напористий такий пост мітол із елементами бадьорого красту і водночас із ембіентно-шугейзовим присмаком. Цікаве поєднання, яке заслуговує на ознайомлення і прослуховування. 

Oomph! - Richter Und Henker (2023), Industrial Metal/Neue Deutsche Härte

Oomph! як Oomph!, не більше, не менше. Все доволі очікувано. Я навіть і не запідозрив би, що змінився вокаліст, якби не глянув відео. Геть вокально подібного до Деро підібрали нового тіпка. Як на мене, дуже гідна заміна. Ну, і по музлу все на своєму місці, впізнавано. Непогано, але хітовості могли би й більше навалити.

Explosions In The Sky - End (2023), Post-Rock

Здається, бум на пост рок минув, якось мало релізів у цьому жанрі зараз виходить. А те, що виходить, вже нічим не дивує і не вражає. А так хочеться почути щось свіже й цікаве у цьому напрямку. А поки що закинусь свіжим восьмим номерним довгограєм від американців Explosions In The Sky, які вже понад 20 років працюють на построковій ниві. Назва альбому "End" наче натякає нам про кризу в жанрі. Сам реліз видався мені непоганим, хоч нічим видатним і не вирізняється. 

Ūkanose - Šiaurum V​ė​jum (2023), Folk Metal

Ледве згадав цих литовців. Аж сім років тому писав тут про їх дебютний альбом. Зі старого складу лишився тільки гітарист. Акордеон зник, натомість з'явилась флейта. Провідним став чистий жіночий вокал. Коротше, зміни відчутні, однак стиль все той же - литовський фолк метал. Гарні мелодійні пісні - платівочка йде в колекцію.

Massen - Gentle Brutality (2023), Symphonic/Melodic Black Metal

Дуже зайшов мені цей новий лонгплей від білорусів Massen, які, як і багато інших їх колег-співвітчизників, емігрували закордон (нині проживають в Німеччині). Гарно зведений, записаний та майстерно виконаний матеріал. Добре витриманий баланс між агресією там мелодизмом, що повністю відповідає назві цього альбому. Та й загалом дуже вдале поєднання sympho, black, death ще й на додачу елементи crust та інші експерименти. Очікував, що буде хороший реліз, але у даному випадку навіть перевершили мої очікування. Композиція "Disgusted" - суперхіт, як на мене. Коротше, качовий альбум, який точно заслуговує на потрапляння в топ року.

Soen - Memorial (2023), Progressive Metal

Подобається мені ця шведська група з українським басистом.  Із задоволенням слухаю кожен новий альбум, починаючи з 2017 року. Ось і свіжий реліз не став винятком. Дуже класне, якісне звучання та запис. Можливо, трохи менш хітово, ніж на двох попередніх платівках, але всеодно дуже добре. Відзначу треки "Violence", "Hollowed" і заголовну "Memorial". Такий мас-маркет прог мені до душі.

Skálmöld - Ýdalir (2023), Viking/Folk Metal

У принципі, очікуваний реліз від файних ісландців. Але, здається, мені що після мегауспіху попередніх релізів та виступів із симфонічним оркестром вже важко зробити щось краще у даному напрямку без новацій та експериментів. На цьому новому лонгплеї команда продовжує свій проторений шлях, і на жаль, нічого нового не імплементувала. Є пара-трійка хітових треків, як от 4 і 5, але загалом все дуже передбачувано і хітовості таки не вистачає, а ще стало якось менше приємних чистоголосих хоралів. Даю цьому альбому середню оцінку. Тра щось змінювати, бо стагнація вже проглядається.

The Crawling - All Of This For Nothing (2023), Death/Doom Metal

Зовсім випадково натрапив на доволі міцний дет-дум альбом, витриманий у найкращих канонічних традиціях. Не помічав раніше це північноірландське тріо, яке виникло ще у 2014 році і видало 3 повноформатних релізи. Слухаєш і поринаєш десь у 90-ті. Середній темп, приємна мелодика і гроул зовсім ненав'язливий, який вдало доповнює інструментальну частину. Ностальгічний реліз, ще й добре записаний - рекомендую слухати.

An Autumn For Crippled Children - Closure (2023), Post-Black Metal/Shoegaze

Якщо не помиляюся - це ювілейний десятий номерний лонгплей від нідерландців An Autumn For Crippled Children. Тому, звісно, не міг пройти повз. Традиційно слухаю і традиційно нічого нового тут не чую. Знову нейтральна така шугейзова крякалка, без яскравих номерів. Десь трохи краще, десь трохи гірше, але загалом все дуже рівно й передбачувано. Але фоном залітає на раз-два; для робочого звукового бекграунду згодиться.

Lombolo - H​ä​r Och D​ä​r (2023), Folk Metal/Rock

Друга частина (лонгплей) фолк метал стьобу від шведських музик Lombolo. Чуємо тут багато алюзій на творчість інших фолк метал гуртів, зокрема Alestorm, Skalmold, Vintersorg, Trollfest і ще й на айріш фолк рок загалом. Коротше, заміс із усякого фолк металу та фолк року. Трохи кустарно, кострубато, але разок-другий можна прогнати.

Godthrymm - Distortions (2023), Epic Doom Metal

Зовсім непомітно вийшов свіжий альбом британців Godthrymm, але уваги він насправді вартий, а особливо тих, хто шанує олдскульний дум. Тужливі мелодійні гітарні рифи, епічний настрій та чітка, неспішна ритм секція. До слова, у складі є колишні учасники My Dying Bride, люди, так сказать, з досвідом, які точно тямляться на олдскулі. Послухав альбом із задоволенням, ех, приємний ностальгічний шарм.

Valkeat - Fireborn (2023), Folk Metal

Неочікувано винирнув другий номерний альбум від фінів Valkeat. Пригадую, дебютник у 2017 році був бадьорий і хітовий, тому й до новинки були завищені очікування. На жаль, сталися деякі зміни. З позитивного - якість зведення й запису стали кращими, а з негативу - перехід на англомовну лірику і зменшення ролі кантеле. Натомість стало багато якогось напищеного пафосного клавішного симфонізму, якого не було раніше. Радує, що все ж таки, хукові треки є, та й загалом доволі непоганий комерційний реліз.