Нарешті в мережі новий дванадцятий номерний лонгплей улюблених японців Mono. Чекав нетерпляче, хоча великих надій не плекав, щоб потім не засмучуватися. І в результаті, альбом не розчарував. Звісно, можна дорікнути, що нічого нового, самоповтор і таке інше, але загалом робота вийшла файна. Симфонізм є (тут багато і скрипкових, і духові є), фірмова мелодійність є, чіткі барабани є. Дещо просідає середина альбому, а початок та фінальні треки добротні. У окремих випадках є певні натяки на стару добру стіну звуку, яку вони колись майстерно продукували. Зараз це вже не та потужна стіна як колись, але місцями є її залишки-уламки, як от, наприклад, у кульмінації композицій "We All Shine On" і "Time Goes By". Не найкращий альбом японців, але й точно не найгірший. Рекомендую ознайомитися.
Немає коментарів :
Дописати коментар