Månegarm - Edsvuren (2025), Viking/Black/Folk Metal

Ще один колектив, який ніколи не розчаровує. Шведські вікінги Månegarm знову видали порцію файної музики. Усе зіграно у найкращих традиціях гурту: потужно, фольково, мелодійно. Це той вікінг метал, який хочеться переслуховувати. Міцний реліз, який вартий уваги усіх шанувальників жанру.

Mägo De Oz - Malicia: La Noche De Las Brujas (2025), Celtic Folk/Power/Heavy Metal/Hard Rock

А от хто знається на геві павер металі, так це іспанці Mago De Oz, які грають цю музику вже понад 35 років. У 2025 році дядьки вивалили черговий лонгплей загальним звучанням понад 75 хвилин. Вражаюча плодючість, беручи до уваги, що попередній майже годинний повнограй вийшов у 2024-му році. На "Malicia" знову стало більше кельтського фольку, як то і має бути в найкращій формі цих іспанців. Після двох прослуховувань не можу виділити якісь хіти, але загалом матеріал дуже слухабельний і має гарні мелодії. Також відзначу несподівану появу жіночого вокалу. Як виявилося, у 2025 році до гурту доєдналася вокалістка іншого селтік павер метал гурту Celtian. Що ж, це файне надбання, яке вдало урізноманітнює вокальне звучання MDO.

Midgard - Подих Півночі (2025), Folk Metal

Ще один український альбом. Цей канівський гурт пригадую ще називали вітчизняним Amon Amarth. Але то було давно, і тепер від вікінг тематики у команди лишилася тільки назва. Навіть минулорічний реліз гурту тут не згадував, бо цю музику вже з натяжкою можна назвати металом. "Подих Півночі" стилістично продовжив почате на попередній платівці "Шляхом Героїв". Це патріотичний рок із поп фолк мелодіями. Щоправда, місцями ритм-секція грається у павер метал. Звучить легко й просто. Сподіваюся, це допомогло бенду розширити коло своїх слухачів й шанувальників.

Labyrinthus Stellarum - Rift In Reality (2025), Atmospheric Black Metal

Не збавляють обертів молоді одесити. Третій лонгплей за три роки. Стрімко увірвалися на укрметалсцену і стабільно видають непоганий матеріал. Цей крайній реліз не став винятком. Хороший метеріал, але не більше. Цього разу повільні треки повівають душком Kauan, а бадьорі - Equilibrium. Мабуть, це непогане порівняння як для молодого українського індепендент гурту. Будемо слідкувати далі.

Kosmogonia - Aella (2025), Folk/Melodic Death Metal

Другий повноформат від греків Kosmogonia, яких вже й призабув, вийшов несподівано.  Все ж таки, 5 років минуло. Проте ніяких змін, покращень, інновацій не помічено. Це все той самий архаїчний простенький типу мдм із флейточками дудочками, чоловічимм харшами і жіночим чистоголоссям. Дуже простенький матеріал, а якість запису - привіт 90-им. Наче й непогано, але якось надто старомодно і навіть не викликає ностальгію.

Korypheus - Gilgamesh (2025), Progressive Metal/Rock

А цей реліз виявився для мене приємним сюрпризом. Не очікував такого почути від української команди. Здивували хлопці. Дуже якісна платівка, на якій майстерно переплелися джент, прогресів і орієнтал метал. Майстерно зіграно й записано, ще й з класними вокалами! Не чув цей колектив раніше, але поверхнево ознайомився зараз із двома попередніми релізами і мушу сказати, що цей "Gilgamesh" - це стрибок на три голови вгору. Молодці, так тримати! Це точно один з найкращих українських метал альбомів 2025 року.

Khepra - Anatomy Of Sin (2025), Symphonic Death/Folk Metal

Турки Khepra повертаються зі своїм другим повноформатом. Аж 9 років минуло з часів виходу дебютника, а все ще пригадую, що це був файний зразок септікфлешівського симфодету. І в принципі, так воно і досі є. Дуже міцна робота, якісний запис, хороші мелодії. Звісно, повністю пропитано естетикою творчості вищезгаданих греків, але це якось не погіршує цей альбум. Послухав із задоволенням кілька разів. На повторі засів трек "Сonsumed by fire".

Kerath - Gloomy Side Of Amnesia (2025), Avant-Garde/Experimetal Death Metal

Знайомимося із новим іменем на українській метал сцені. Минулоріч калуський гурт Kerath видав свій дебютний лонгплей під назвою "Gloomy Side Of Amnesia". Доволі нетиповий матеріал як для вітчизняної тяжкої сцени. Це експериментальний приблекований метал із саксофоном. Приємно, що саксофон тут не створює какофонію, а видає цілком логічні мелодійні партії. Загалом непоганий самвидав дебют, проте, як на мене, тут забагато кінематогрфічного триндєжа та інших звукових ехвектів. Хотілося би, все ж таки, чути більше авторської музики, ніж декламацій із фільму. Отже, потенціал є, атмосфера є, мелодійність є. Дайте більше музики. Будемо слідкувати далі.

Kaunis Kuolematon - Kun Valo Minussa Kuoli (2025), Melodic Doom/Death Metal

Продовжувачі справи Black Sun Aeon розродилися новим альбомом. Усі фішки на своїх місцях: потужний гроул, фрагментарний скрім і багато чистого чоловічого вокалу, ну, і звісно фірмова меланхолія. Проте не вистачає основного - хуковості. Звучить дуже гарно, милозвучно, але нічого не запам'ятовується. Тому розчарування присутнє. Очікував більш чіпкого матеріалу.

Kaosophia - Beyond The Black Horizon (2025), Black Metal

Дістався нарешті до цієї Кейософії. Десь навіть бачив цей реліз у топах уркметалу 2025 року, тому інтерес був підігрітий. Ну, що можна сказати, справді міцний матеріал, якісний запис, майстерне виконання. Та й люди тут грають вже зі стажем, так сказати. Проте основним недоліком цього альбому та й загалом цієї команди є відсутність самобутності. Звучить як якийсь типу сукупний образ українського чорного металу, який нагадує творчість різних команд, але не має власного обличчя.

Jord - Emellan Träden (2025), Atmospheric Doom/Black Metal

Не слідкував за цим швецьким Jord із часів виходу його дебюту в 2021. За цей час ванменбенд перетворився у повноцінний гурт і видав ще 3 альбоми. Ось цей крайній 2025 року зацінив. Гарний матеріал, мелодійний пост блек без усяких претензій. Рівно, спокійно, а місцями навіть чіпляюче, зокрема відкривачка файна і два останні треки. А от середина трохи просідає. Втім, можна слухати.

In The Woods... - Otra (2025), Atmospheric Dark/Progressive Metal

На додачу до минулорічного релізу від Green Carnation можна ще закинутися новим доробком від їх побратимів In The Woods..., які знову порадували дуже якісним матеріалом. Дух 90-х присутній, гарні мелоді є, чіпляючі фрагменти теж в наявності, приємне чоловіче чистоголосся і дозований екстрим. Мені сподобалася ця робота. Варта переслуховування. Рекомендую.

Inborn Suffering - Pale Grey Monochrome (2025), Melodic Doom/Death Metal

Після тринадцятирічної мовчанки нагадали про себе парижани Inborn Suffering. На новій платівці дуже ностальгійний матеріал, чисто по олд скулу, канонічно, хрестоматійно. Але на жаль, розгубили десь душевність. Перша композиція заходить добре, а далі якесь тупцювання, переливання з пустого в порожнє. У принципі, назва альбому влучно відповідає його змісту - блідо, сіро, монохромно. На жаль, цього разу не виправдали завищених до них очікувань.

Innermoon - Burning Empire (2025), Melodic Death Metal

Ну, наче й непогано навалюють ці молоді французи. Повіває фінською мдм школою. Ще й фольку якогось примішали. Але нічого не запам'ятовується. Видно, що хлопці намагаються щось мішати, експериментувати, але поки що не чіпляє.

In Mourning - The Immortal (2025), Progressive Melodic Death Metal

Несподівано порадували шведи In Mourning своїм сьомим повноформатним доробком. Той випадок, коли нічого не чекаєш, а матеріал виявляється дуже якісним. Прог практично зовсім вивітрився, натомість мелодійності стало більше і вона дуже слухабельна + приємний чоловічий чистий вокал. Особливо сподабалася друга половина альбому. Файний зразок скандинавського сумного mdm.

Ignis Anima - Resiliencia (2025), Power/Folk Metal

Іспанський фолк павер мене переслідує останнім часом. Нові імена вилазять і вилазять. Цього разу натрапив на не зовсім молодий (судячи з інфи на металархівах, заснований ще в 2012), проте маловідомий колектив Ignis Anima із Мадрида. Дебютний реліз 2017 року цих хлопців пройшов повз мене, але минулорічний "Resiliencia" тут хотілося би згадати. Справді файна самвидавська робота, виконана в найкращих традиціях жанру. Моторно, бадьоро (місцями навіть speed metal повіває), мелодійно, приємний вокал, іспанська лірика, скрипка в наявності - а що ще треба? Якість запису теж на рівні. У колекцію!

Høvding - Ignorantia (2025), Melodic Death Metal

Нове ім'я на норвезькій метал сцені з дебютним лонгплеєм. Молодий квартет Høvding несподівано порадував непоганим матеріалом. Намішали всякої всячини, але в результаті вийшов доволі пристойний доробок. А як для інді самвидаву, то взагалі дуже добре. Такий епічний вікінг мдм нам потрібен. Найвдалішими, як нам мене, вийшли найдовші 8-9-хвилинні композиції, які місцями навіть дивують не зовсім очікуваними поворотами. Зразковою на альбомі видається "Yggdrasil". Знайомимося і очікуємо подальшого прогресу від цих музикантів.  

Hexvessel - Nocturne (2025), Atmospheric/Post-Black/Doom Metal

Сьомий номерний альбом фінів Hexvessel став логічним продовженням попереднього "Polar Veil".  Еволюція триває. Від прог року 70-х, через неофолк/дарк фолк до doom metal i навіть black metal. На новому релізі олдскульна прогресивність фактично вивітрилася, натомість металева складова пожирнішала. У поєднанні з даркфолковими інфлюенціями тепер музика цих фінів нагадує творчість Agalloch i Empyrium. Ще один реліз для вдумливоого  уважного прослуховування.

Hjernverk - Hysteria (2025), Viking/Folk Rock

Не слідкую за вікінг рок жанром та появою нових колективів у ньому, але щось захотілося такого послухати, і трапився мені швецький бенд Hjernverk. Я так розумію, що гурт доволі молодий, хоча має вже 3 повноформатні альбоми. Ну, зрештою послухав цей крайній реліз "Hysteria". Отримав те, чого й хотів. Все виконано згідно з канонами, жодних інновацій не виявлено. Дуже хрестоматійний матеріал, який нічим не здивував. Підозрюю, що й через 10 років у цьому жанрі нічого не зміниться.

Helheim - HrabnaR/Ad Vesa (2025), Viking/Black Metal

Ще один класний скандинавський реліз. Вже й призабув про цих динозаврів вікінг блек метал сцени. Востаннє їх тут згадував ще у 2015-му. Потім якось випали з мого поля зору. Але ось тепер нагадали про себе новим лонгплеєм. І мушу визнати, дядьки досі в тонусі і грають файну музику.  Це не той прямолінійний мдм вікінг метал, до якого всі звикли. Helheim дотримується своєї унікальної рецептури та зберігає фірмовий почерк. На перше-друге прослуховування може здатися, що альбом посередній. Проте з кожним наступним прогоном він розкривається все більше і врешті починає подобатися. Цікавий концептуальний матеріал для вдумливого слухання. Рекомендація!