Summoning - Old Mornings Dawn (2013), Epic/Atmospheric Black Metal

Після семирічного мовчання легендарний австрійський дует нарешті випустив у світ свій сьомий номерний альбум. Чесно кажучи, ніколи високо не котував цей колєктів і не розумів всеібщього захоплення і хванатування. Ну так, визнаю, до 1997 року включно така музика була оригінальною, новаторською і особливою за своєю атмосхверою. Але ж тепер подібного музичного продукту тонни (згадаймо нещодавній американський продукт від Caladan Brood, який на мою думку перевершив австріяк), а в Summoning віз і нині там. Ніякої новизни на цьому свіжачку я не помітив, окрім трохи різкішого гітарного звучання, а так все по-старому: ретро-драм машіна і атмосферні клавішні пасажі, з яких час від часу можна виокремити цікаві мелодійні ходи. А загалом доволі нудно. Можливо, цей матеріал звучав би цікавіше, якби не був таким затягнутим. Однак, пропоную вам все ж воздать дань лєгєндє і прослухати альбом до кінця, хто-зна, раптом Summoning полонить ваші сердця своєю вишуканою атмосферністю, і ви повоните лави тих, які стверджують, що ця музика геніальна!

пасилання

Chthonic – Bú-Tik (2013), Melodic Black Metal

Тайвань! такий він Тайвань! А Chthonic випустив новий альбум! Багато металхванів ввжають цей колектив найкращим азіатським метал гуртом (напевно, забули про Sigh). Але ці тайванці й справді роблять якісну майстерну музику. Дарма, що попахує крейделфіловщиною але містить і тайваньский колорит.Новий альбом вийшов у двох мовних варіантах: англійською - для буржуазного світу та тайською - для рідних хванів гурту. І все ж таки слід відзначити, що Chthonic поступово відходить від симфоблеку згаданого вище англійського взірця та додає у свою музику все більше фолькових елементів. На новому альбомі, здається мені, як ніколи раніше, важливу мелодійну роль відіграє старовинний китайський інструмент - ерху (двострунна скрипка), який хоч переважно на задньому фоні але фактично у кожній пісні прикрашає традиційну крякаючу блекову долбйожку гарними етнічними мелодіями. Буду дуже радий, якщо ці тайці й надалі активно впроваджуватимуть етніку в свою, поки що доволі стандартну з точки зоку симфо блеку, музику.

заслухати

Children Of Bodom - Halo Of Blood (2013), Melodic Death/Power Metal

І знову мимо. Хоч я і не очікував якості від COB але всеодно вирішив прослухати хоч разок новий реліз фінів. І скажу вам, що небагато втратив би, якби й зовсім не ознайомлювався з цим альбомом. Він хоч і кращий від відверто провального Relentless Reckless Forever (2011) але знову ж таки нічим не зачепив. Ще на початку прослуховування були якісь сподівання на покращення, коли перші треки повівали дещо енсіферумовщиною, але потім пішли традиційні бодумовські хеві-паверні гітарні запили, а-ля меготехнічні, і мій інтерес зовсім зник, ледве дослухав до кінця. Бонусова річ - кавер на Roxette "Sleeping In My Car" видалася просто сладкім бальзамом після 40-хвилинної хеві пилянини.

Ізнайимитися тут

My Dying Bride - The Manuscript [ep] (2013), Gothic/Doom Metal

Взагалі епехи не рецензую, але цю не можна оминути. Все ж таки майже 30хв звучання. На цей міньйон увійшли композиції, що були записані для минулорічного A map of all our failures, але чомусь не потрапили на нього. І відразу скажу, що це не через їх слабкість. Насправді, цей міні-альбом, мені сподобовся навіть більше, ніж останній повноформатник. Можливо, через те, що тут більше скрипок, а можливо - що тут більш відчутна детова складова. Напевно, усе разом дало такий ехвект. Однозначно вдала робота! Я задоволений. За ці 27хв. я почув все те, за що я люблю MDB ось вже надцять років. Красавці!

якщо не слухали ще, качати бігом тут

Lacrimas Profundere - Antiadore (2013), Gothic Metal/Rock

Коли на початку року Олівер Шмід (єдиний з теперішнього складу, хто грає з моменту утворення гурту в 1993 році) заявив, що наступний альбом LP буде мати тяжче звучання і має сподобатися олдовим фанам гурту, я відразу подумав чекай якості. Звісно, я не очікував чогось на кшталт творчості 1995-1997 років, але сподівався почути на новому доробку принаймні щось подібне "Burning:a wish" 2001р. А в результаті - знову пшик. Перший трек на новому альбомі з елементами скріму в дусі Memorandum 1999р. вселив у мене надію на якість, але вже з початком другого треку, ця надія геть розвіялась. Всі наступні композиції промайнули в моєму плаєрі як одна монотонна пісня. LP видав черговий шмат хімоподібного шлаку. Ну, як же так можна!? Вже шостий альбом поспіль одне й теж. От мені цікаво, хоч самі музиканти розрізняють, які пісні з якого альбому. Все настільки шаблонно і одноманітно, що на середині альбому вже стає нудно від такого безликого готороку. І хто в наш час ще таке слухає!? Та навіть цьогорічний реліз HIM слухається в рази цікавіше! Як не гірко це визнавати, але справжній якісний LP помер ще у 2001 році, і, певно, вже ніколи не відродиться.

сцилочка