Sunset Wings - Shining Thro’ The Veil Of Night (2013), Neofolk

Ще крутиться в пам'яті минулорічний опус калінінградців Sunset Wings, аж ось і новий вже підготували. На новому доробку експериментів із класикою (як то було на попередньому в випадку варіацій на тему "Полонезу" Огінського) мною помічено не було, та й взагалі жодних експериментів не виявив. Традиційні колискові, ліричні пісеньки у супроводі скрипічних, флейти та акустік гітари. Музика на добрий сон. Одначе часом ріже вухо рашн акцент, бо тексти майже всі на англіцькому. Ліпше би вони пєлі на родном расєйськом, то в них якось природніше й гармонічніше виходить. Ну, а загалом альбом на парочку прокруток в роментік ібстанівці зійде.

посилання

Wolfmare - The Sacred Mushroom And The Crows (2013), Pagan/Folk Metal

У вирі музичних подій та тонн нових альбомів вже почав і підзабувати цю пітерську групу. Та й прослухавши їх новий альбум, можна смело стверджувати, що не багато втратив би, якби забув їх геть. Ну, абсолютно нічим нє удівілі і не порадували. "Священний гриб та два крука" (гінська назва) виявився якоюсь нарізкою із творчості інших фолк метал груп і не тільки. Тут вам і бездушшя Folkearth, i скандинавські мотиви а-ля Otyg чи Storm, і фолк треш в дусі Scyclad, і середньовічна англійська народна балада, і навіть теріонівський симфонізм зустрічається. Фактично кожна пісня віє плагіатом. Та ще якби грамотним, цікавим, а тож геть ні - майже постійно всі існтрументи разом виконують одну мелодію. Ситуацію навіть скрипка не рятує, яка безупину нарізає гітарні мелодії. Вердикт: брак власних ідей переріс в примітивно-шаблонний фолк мітол.

Ліпше би проексплуатували російську народну традицію - було би цікавіше. Скажемо "ні" священним грибам!

ознайомлюємося

Saltatio Mortis - Das Schwarze Einmaleins (2013), Folk Metal

А поки увесь фолк метал світ чекає на чергове пришестя Месії (маю на увазі вихід нового альбому In Extremo 27 вересня), пропоную ознайомитися зі свіжачком брата його молодшого - Saltatio Mortis. І чим же подивує нас один із флагманів medieval metal цього разу? А нічим особливим. Характерні ранній творчості гурту електронні семпли фактично зовсім зникли, гітарне звучання стало тяжчим, а загалом музичне полотно зазнало відчутного впливу старших колег по цеху: Der Kuss - очевидна данина In Extremo, Abrakadabra - подяка Subway to Sally, ну, і менш виразні треки дууже попахують пізнім Letzte Instanz. Оригінальними лишаються тільки вокальні партії, в іншому - дуже багато запозичень. Проте не можна сказати, що альбом поганий, ні, є хороші хітові речі. І точно моя рука не підніметься ділітнути в смітник реліз Saltatio Mortis, бо на ньому є такі бойові шлягери як Der Kuss, IX та душевні ліричні композиції як Galgenballade і Randnotiz. і малому, і старому качати

Katatonia - Dethroned And Uncrowned (2013), Atmospheric Rock

"Ооо! а що новий альбом Katatonia випустила?!" - і я так здивувався. Як виявилося, легенда вирішила теж скосити трохи грошенят і просто видала акустичну версію попереднього альбому Dead End Kings. Сумно, товаріщі, сумно і навіть нудно. Після першого прослуховування бажання прогнати ще раз не виникло. От справді назва альбому відповідає його сутності. Не та вже Katatonia, ой, не та. Грусть і пєчаль.

П.с.: хіба що ненав'язливим аудіо тлом під сєкас можна вмикнути, інакше - в топку! нудьга!

пасилання

Thränenkind - The Elk (2013), Black Metal/Depressive Rock/Post-Punk

Радійте й тріумхвуйте шановні альцестовщікі, амасеровщікі, херотоірщики та єже с німі! І на вашій вулиці свято - новий довгоочікуваний альбум від Thranenkind. По суті, це є дебютний повноцінний реліз гурту, якщо не брати до уваги попередні епехи та спліти. Однак автор то "Слізної дитини" нам давно відомий, бо засвітився ще раніше в таких нєбезізвєсних колєктівах як Agrypnie, Heretoir та Bonjour Tristesse. Ну, а щодо власне "Лося", відразу мегаінтригує обкладинка альбому (дуже майстерна і жива), музичне наповнення складається з пост року, шугейзінгу, сінематік речетативів, дещиці пост-пунку та з пост металу (блеком це з великою натяжкою можна назвати) і того, чого, певно, фани не очікували - пост хардкору, який домінує у вокальних партіях. Скажу прамо, така манера співу є дещо незвичною в даному музичному супроводі, але, можливо, в тому і є фішка Thranenkind, яка різнитиме його від безлічі подібних гуртів. Качаємо і заслуховуємо! альбум не на раз!