Empyrium - Into The Pantheon [live] (2013), Dark/Symphonic Folk Metal

Зроблю виняток і трохи пропіарю новий лайвовий альбом Empyrium. Чомусь думав, що цей видатний гурт вже давно відійшов у небуття, адже останній номерний реліз датований далеким 2002 роком. Але виявляється, що німці й досі грають і до того ж планують випустити нарешті новий повноцінний альбум. А поки вашій увазі пропоную перший офіційний концертний ЦД гурту, який був записаний під час виступу Empyrium на Wave Gotik Treffen у 2011 році, але лише тепер виданий та є доступним широкому загалу. Окрім відомих хітяр альбом також містить дві абсолютно нові пісні "The Days Before the Fall" та "Dead Winter Ways". Ще один цікавий хвакт - це спеціально запрошені музиканти, а саме: Fursy Teyssier (Les Discrets) виконує деякі партії басу, а Neige (Alcest) та Jochen Stock (Angizia) - акустичної гітари.

Всім емпіріумським хванам смакувати!!!
посилання

Donis - Bars Bars (2013), Neofolk/Post-folk

А чи доводилося вам раніше слухати литовський неофолк?! От і я відразу теж не пригадаю. Окрім знатної фолк-рок хформації Atalyja більш нічого литовського відразу не можу пригадати. Тому неабияким відкриттям для мене став новий альбом (як виявилося пізніше 10 номерний) литовського композитора Донатаса Бієлькаускаса. І як це я міг пропустити творчість цієї талановитої людини? Правда, дещо ознайомившися з історією Donis, виявилося, що спочатку Донатас тяжів більше до електронної музики і лише з часом прийшов до живого звучання з використанням великої кількості етнічних існтрументів. Але не будемо заглиблюватися в історію, ліпше перейдімо до свіжачка "Bars Bars". Як повідомляє прес-реліз Donis-a, до записання нового альбома Донатас вперше залучив свого малолітнього (7 років) сина, який виграє на перкусіях та якихось глиняних трубках. Правда, цього разу проігнорував свою дружину, яка на попередніх релізах виконувала жіночі вокальні партії. Але й без неї альбом просто зачаровує. Це дуже спокійна, гармонійна і надзвичайно мелодична музика. Литовський сімейний неофолк чіпляє. Дуже рекомендую.

сцилочка тут

Jesu - 2013 Every Day I Get Closer To The Light From Which I Came / Ambient / Drone / Experimental / Post-Rock / Shoegazing

Цього разу британці Jesu не здивували, але й не розчарували. Знову маємо чудову порцію тягучого гіпнотизуючого музичного полотна. Це якийсь магнетизм, чіпляє і не відпускає. Хтось називає їх музику дроном, хтось ембіентом, а деякі - й пост металом. Я би охарактеризував свіжий альбум як лайтово присладжований пост рок з дрім-поп вокалами. Ну, зрештою немає різниці як його називати. Це просто приємна і ненапружна музичка для відпочинку.

Зазнаємо втіхи

Vàli - Stein Og Bark (2013), Dark Folk

Vali - фольковий ванмен проджект гітариста норвезької дум метал групи Skumring, який був заснований ще в далекому 2003 році. Після демки 2004 року було довге затишшя, і лише тепер музикант спромігся випустити свій перший повноцінний реліз. До участі в альбомі залучив ще кількох колєг, які грають на скрипці, флейті, віолончелі, а також вокалістку Skumring. І я вам скажу, що результат вийшов дуже смачним, давненько я не чув такого якісного мелодійного дарк фолку. For all Empyrium fans - must have!!! Вері лірік енд роментік мюзік!

качаємо

In Extremo - Kunstraub (2013), Folk/Medieval Metal

Не хотів поспішати з висновками, тому й не писав так довго про вихід у світ нового альбому In Extremo. Прослухав його багато разів, переварив, так сказати, і нарешті дозрів зі своєю оцінкою щодо даного релізу. Отже, якщо коротко - то "Жертва мистецтва" - слабкий альбум, як не прикро це визнавати. Маючи гіркий досвід із завищеними очікуваннями і, як наслідок, великими розчаруваннями, у даному випадку великих надій на суперякість не покладав, можливо, тому й сильного розчарування не відчув. Але після першого прослуховування був неприємно вражений, бо із 12 треків у пам'яті лишився тільки сингловий Feuertaufe, який передував виходу альбому. Аж ніяк не очікував, що ця пісня буде однією з найхітовіших, бо дуже вона примітивна. Та виявилося, що й інші треки не кращі. Тут копнемо глибше: в усіх піснях альбому (а сутрктура в них фактично однакова), як на мене цікавою (мається на увазі у мелодійному плані, а також у плані певної непербачуваності) є лише програш, який передує останньому приспіву. Основні ж запили заспівів та мелодії приспівів доволі одноманітні і бездушні якісь. Композиторська майстерність In Extremo виявилася програшною в порівнянні з народним середньовічним авторством. На жаль, група остаточно скотилася в, так званий, мейнстрім. "Kunstraub" (певно, не даремно мені постійно хочеться написати Кunsttaub - "пусте мистецтво") став першим альбомом In Extremo, на якому особисто я не почув жодної середньовічної мелодії, тому з опису жанру однозначно можна викинути medieval, а натомість додати "гітарно-волиночна трясовина", як хтось влучно охарактеризував цей альбом на metalarea. Після такої порції критики додам трохи оптимізму, все ж таки, не будемо однобоко судити. Певно, група змінила орієнтири, пріоритети, які тепер спрямовані на здобуття ще більшої популярності. І щось мені підказує, що на весняному концерті в Києві вони зберуть ще більше людей, ніж восени 2011 року. Бо така музика наживо качає, легко сприймається і все ж таки має, хоч і доволі примітивну, але хітовість.

Найкращі треки на альбумі: Gaukler, Lebemann, Die Beute та вищезгаданий Feuertaufe. увесь альбум тут