Іван Попович та Віктор Янцо (Рокаш) - Закарпаття моє (2014)

Трохи нехворматно для блогу але дуже настроєво й бадьоро. Та ще й живописно як! Пропоную оцінити свєжайший рімейк давнього хіта метра української естради Івана Паповича "Закарпаття моє" у співпраці з хвронтменом гурту Рокаш Вітьою Янцо, який серйозно зайнявся сольною кар'єрою. Ну, що ж, доволі непогана спроба реанімувати хвайний шлягер початку 2000-х.

Arms And Sleepers - Swim Team (2014), Instrumental/downtempo

Пропоную трохи відпочити від холодного скреготу металу та поринути у м'які біти даунтемпо. Розширюймо музкругозір. А в цьому нам допоможе бостонський дует Arms and Sleepers, добре відомий у пост рок колах, хоч і має доволі опосередкований стосунок до цих самих кіл. Адже з кожним альбомом ці два хлопці дедалі глибше поринають у електронне звучання. На новому альбумі вже зовсім немає живих інструментів: ні струнних, ні банджо, лише синтетика, навіть вокали засемпловані. Суцільний тріп-хіп і софт ємбієнт. Проте "Swim team" - прокресний матеріал для романтічєского врємйапрєпровождєнія в холодний осінній вєчєр у контексті отдиха с любімим чєловєком, тому настоятєльно рекомендую заімєть даний альбум у свою музколєкцію для цих приємних моментів жизні.

кайхвонути/download

Helevorn - Compassion Forlorn (2014), Doom/Gothic Metal

Це знову той випадок, коли всьо якісно й професійно але зовсім несамобутньо. Щоправда, альбум "Compassion Forlorn" точно припаде до душі ностальгікам кінця 90-х - початку 2000-их. Загалом новий реліз Helevorn є логічним продовженням двох попередніх альбумів. Правда, слід відзначити, що музика не втрачаючи мелодизму, набула агресивнішого відтінку завдяки частішому використанню гроула. Та й взагалі, слід похвалити вокаліста колєктіву, віддамо йому належне - дуже файно попрацював. І тембр у тіпка дуже сімпатічний, як у брутальному пориві, так і в чистоголоссі. Однак із самобутністю та оригінальністю, а точніше з їх відсутністю, потрібно щось робити. Можливо, збільшити присутність тих поодиноких хорових співів чи акустичних інструментальних партій, а може, заспівати рідною для Helevorn іспанською. Їм вже метикувати на майбутнє. А поки маєте змогу оцінити чудовий мікс із Lacrimas Profundere (середнього періоду), Paradise Lost та Crematory.

Інджойте

SepticFlesh - Titan (2014), Atmospheric/Symphonic Death Metal

Ну, так, новий альбом легендарних греків ще вийшов наприкінці червня, але я дістався до нього лиш тепер. І хоч металгромадскість вже давно віднесла "Titan" у альбоми року, спробую ще встромити й свою суб'єктивну думку. Згіден, за продакшен, професіоналізм, майстерність та масштабність, безумовно, цей реліз можна вважати одним з найкращих у 2014 році. Однак це не вичерпний список критеріїв, яким повинен відповідати the best album. Для мене завше важливий показник композиційної якості, хітовості, невимушеності у сприйнятті та душевної щирості. От цього якраз і бракує даному кругляшу. З відродженням гурту в 2007 році та виходом альбуму "Communion" у 2008-му стало зрозуміло, в якому напрямку буде розвиватися творчість греків. Зростання долі живого симфонізму стало тому підтвердженням з виходом "The Great Mass" у 2011. І ось минуло три роки, і маємо новий доробок "Titan". Очікування не перевершив, ба, навіть розчарував, бо Septicflesh загнав себе в сумбур і пафосну надмірність. Так, фірмовий саунд впізнається відразу, однак перенасиченість зубодробильних бластбітів - це очевидний перебор. Ритмсекція настільки висунута вперед, що заважає сприйняттю, і без того, не особливо яскравих оркестрових аранжувань. Такий сумбур нам добре вже відомий по останньому альбому італійців Fleshgode Apocalypse. Натомість, Septicflesh наступив на ті ж самі граблі - в погоні за вражаючим мегагучним відірвиголова звуком не зберіг свою таємну атмосферну сокровенність. Де ті чарівні фірмові парящіє мелодичні гітари?! Немає, гітарна мелодика зведена до мінімум, зате ось вам, хлєбнітє-ка, панове, у достатній кількості надпафосне волторно-тромбонове завивання! Ех, не цього чекав від улюбленого гурту. Після сьомого треку альбум навіть почав піднабридати, все ж таки надмірний барабанний шквал - то не моє. Добре, що тут ще бонус треки приліпили, які дали змогу оцінити оркестрові музикування в чистому вигляді та врівноважити на перший погляд (послух) не зовсім схвальне враження від альбому. Та загалом цей диск - велика і майстерна робота легендарного бенду, певною мірою такий собі еволюційний експеримент, але для мене особисто оптимальним рівнем розвитку симфонізму Septicflesh лишається The Great Mass 2011 року.

Качаєм і вникаєм

Falloch - This Island, Our Funeral (2014), Atmospheric/Folk/Post-Metal

Другий номерний від скотського (читай шотландського) проекта Falloch дещо розчарував. Ну, не так щоб сильно але я трохи більшого очікував, особливо після файного дебюту 2011 року, оригінальність якого була у майстерному поєднанні пост року, пост мітолу та фолку. На нинішньому ж релізі констатую майже абсолютну відсутність фолку. Підозрюю, що причиною цього став звал Енді Маршала (який сконцентрувався на своєму новому фолк блек дітищі Saor). Енді пішов, а зним і фолк інфлюенції значно ослабли, та й металева складова вже не така моцна. І потягнуло самотнього Скотта МакЛіна у простори жу-жу поц року та атмохверіку.

Оцінити нові атмосферування.