Несподівано нагрянув 10-ий
номерний альбомчєг від грандів японського мітолу Sigh. Ех, неодноразово
радували ці митці із країни васхадящєго сонця своїм заковирчатим поєднанням
блеку, симфонізму та авангарду, тому мав великі сподівання і на цей реліз.
Однак з пошуками нового звучання цього разу переборщили - у результаті за
авангардом важко вичленити музику. Так, можливо, цей момент можна виправити
багаторазовим прослуховуванням, але не лише в цьому загвіздочка. Адже загалом
гітарне звучання якесь скудне-бідне і попахує нафталіном. Блек металу й слід
охолов, зате у кожній композицій можна "насолодитися" щедрими
гітарними хеві поливами. Сумбур і какафонія насуваються та ще з таким брудним
звуком, що для порівняння хлопці із Unexpect звучать просто кристалічно чітко і
прозоро. А ще щось не вкурив я, де ті всі заявлені спешел гестс вокалісти:
Колян із Shining, Толік із Rotting Christ, Фєдя із Dragonforce, Матвій із
Trivium та Metatron із The Meads of Asfodel. Спробую ще раз уважніше послухати,
бо щось їх участь після двох прослуховувань мною не була помічена. Ну, коротше,
рекомендую цю платівку лише для мегопалких хвенів шизонутої голови Кавашіми,
всі інші нєокрєпшиє уми можуть смєло проходити повз цей бардак. каша-малаша/download
На днях вийшов восьмий номерний
альбум від Apocalyptica. Не можу не прокоментувати цей реліз. Перше враження -
це ще більш стрімкий рух у напрямку комерціалізації. "Shadowmaker"
продовжує йти тим шляхом, який був нащупаний ще 5 років тому на "7th
Symphony". І якщо тоді Apocalyptica лише загравала із запрошеними
вокалістами, то вже на прийдешньому альбомі обзавелася своїм власним. Ним став
американський гітарист, вокаліст Franky Perez. Його активна вокальна участь в
"Shadowmaker" додала музиці колективу альтернативності і водночас
позбавила колишньої симфонічності. Композиції (пісні) стали значно простіші та
легші для сприйняття. Додалися навіть певні електронні фішки, а головне - цьому
релізу не бракує хітовості; Apocalyptica врешті перетворилася на повноцінний
вокально-інструментальний ансамбль, який, безумовно, знайде ще більше нових
шанувальників завдяки такій новомодній модифікації у своїй музиці. завантажити/download
А тепер трохи музики іншого
штибу. Зустрічайте нове ім'я на українській альтернативній сцені! Столичний
гурт Темний Парад нещодавно видав свою дебютну платівку "Юність".
Одразу зазначу, що ця музика не для всіх, у першу чергу через свою інтелектуальність.
Надихнувшись символізмом Артюра Рембо, хлопці виготовили вельми оригінальний
виріб (мікс із арт-року, блюзу (відбиток Квітня Руїн?) і неокласики), а
особливо у контексті сучасної вітчизняної сцени, де купа всякого вторинного
мотлоху та плагіату. Складові їх рецептури геть прості: бас, ударні, клавіши й
вокал. Mais, не обійшлося без сюрпризу - тут також ви почуєте трубу і кларнет.
Останній додає дарк кабарешного колориту. Якщо ви цінуєте сумну меланхолійну
музику; та ще й наповнену філософськими текстами - тоді цей реліз для вас.
Окремо відзначу файну якість запису, ай, постаралися хлопаки. Ріспект і творчої
наснаги!П.С.: найбільше припав до душі
трек "Пожежа" (десь поруч промайнув душок Angizia та Sopor Aeternus).
познайомитися/download
Несподіванкою виявився вихід
нового третього номерного від послідовників видатних фінів Sentenced, про яких
вже, мабуть, більшість вже й забула. З першого треку вражає поява смачного
гроулу, якого в The Man-Eating Tree раніше не було. Жирне приджентоване гітарне
звучання і збалансованість між лірикою і агресією порадувало. Але вже у другій
половині альбому стало багато типової альтернативної десертності та занудної
меланхолії, що не дозволяє назвати цей реліз моцаком. Однак, матеріал непоганий
і багатьом цінителям такої стилістики припаде до душі. посилання/download
Ні-ні, це ще не та пост-пасхальна
суперновинка, про яку я згадував. Її лишимо трошки на пізніше, бо ще в гарній
якості не виклали в мережу, а ріп із шлакозвуком не хочеться слухати, щоб не
зіпсувати враження. Тому набираюся терпіння та потримаю ще інтригу. А натомість
пропоную зацінити новий альбум від звьойздних Nightwish. Сподіваюся, що мажори
із Nuclear Blast не попросять видалити цей пост, все ж таки, трохи паузу
витримав - альбум вийшов майже місяць тому. Ну, а що ж можна про нього сказати?
У складі гурту знову сталися зміни. Очевидна плинність кадрів на посаду
вокалістки. Цього разу її місце посіла Floor Jansen, яку любителі сімфонік
металу знають як пєвічку нідерландського колєктіву ReVamp. Особисто мене вона
геть не впэчатліла, Anette Olzon (що вже й говорить про Tarju) були значно
кращі. А ще у гурт влився новий персонаж - фольк мультиінструменталіст Troy
Donockley. Це скорше позитивний момент, бо якби не його дудєлкі та волинки, то
Nightwish скотився би геть у занудний сімфо готорок. "Endless Forms Most
Beautiful" павером назвати важко, це якийсь трендовий сімхво хеві рок із
фольковими мелодіями. Знову ж таки не вистачає хітовості: прослухав альбум три
рази поспіль і запам'ятав лиш півтори мелодії. Ну, не годиться же так для гурту
з таким іменем. Тим паче, що здатність зробити щось краще в них є, про що
свідчив попередник "Imagenaerum". А в даному випадку правильніше буде
говорити про самоплагіат, бо нових ідей немає, а ті фолькові елементи чомусь
часто попахують душком Amorphis. для статистики/download
