Amorphis - Under The Red Cloud (2015), Progressive/Melodic/Folk/Doom Metal

Відсвяткувавши минулого року 20-річчя легендарного альбому "Tales from the thousand lakes", Amorphis нині радує своїх фанів свіжим номерним альбумом "Under The Red Cloud". Ця платівка містить 10 треків + 2 бонусні і певною мірою є логічним продовженням супервдалого попередника "Сircle". Щоправда, цього разу важко виділити на альбумі однозначні хітяри, як то було у 2013 році. Прослухавши новий реліз добрий десяток разів, все ж таки припущу, що у плані хітовості він програє "Сircle", але водночас має свої плюси та сильні сторони. Однозначно можна стверджувати, що свіжа робота фінів є різнобарвнішою і багатшою в інструментальному плані. А ще, напевно, найфольковішою за всю історію гурту. І в цьому компоненті не останню роль відіграв Гланцманн із Eluveitie, який зі своїми флейтами та вістлами відзначився у третині пісень альбому. Із новизни слід також відзначити наявність жіночого вокалу, який фрагментарно з'являється у піснях "The Four Wise Ones", "Sacrifice" та веде заспів у "White Night". Всі інші аморфісовські фішки теж збережені, хоча, як мені здалося, стало більше східної мелодики та і прогресивність гітарних соляків якось надто віддає добре нам відомим "Orphaned Land". Ну, то таке, загалом альбум шикарний і безперечно застовпить собі місце у десятці найліпших метал релізів 2015 року. переконатися/downalod

2 кліпца на додачу

My Dying Bride - Feel The Misery (2015), Doom Metal

Готові скуштувати величезну порцію смутку, відчаю та горя - тоді свіженький 13-ий номерний альбом від Богів doom metal для вас! Через певні перетурбації у складі гурту вихід цього релізу трохи затримався, однак то, можливо, й на краще. Адже в команду повернувся гітарист Calvin Robertshaw - причетний до класичних альбумів гурту 1992-1998 років. Що ж можна сказати коротко про новий доробок "Feel The Misery"? MDB у черговий раз підтвердили статус лідера жанру та довели, що ще не увесь смуток та печаль вилили на наші голови. Спочатку здавалося, що альбом дещо монотонний, однак вже після другого прослуховування з головою поринаєш у ці сумні мелодії та відчайдушний спів Аарона. До слова, вокальні партії дуже смачні й різномантіні: декламування, чистий фірмовий спів та чуттєвий гроул. Фани точно не лишаться байдужими. Альбум умовно можна поділити на дві частини: перша має більш тривалі пісні (9-10хв), а друга навпаки - коротші (5-6хв.). Знайшлося місце на цій платівці і ліричній баладі "I almost loved you", яка виконана у неокласичному стилі, де провідну роль грає дует скрипки та фортепіано (олдові фани мають відчути відлуння "Sear Me" 1993 року). До речі, скрипічних партій у цьому альбумі стало більше, однак їх роль має переважно атмосферний характер (а хотілося би від них почути більш вагому мелодичну роль, як на славетному "The Angel and the Dark River"). Трагічного драматизму релізу "Feel the Misery" додає пісня "And my father left forever", яка за збігом обставин була написана перед смертю батька Аарона. Тому, як правильно хтось відзначив, Аарон не співає, а переживає, кожне слово у своїх піснях. відчути скорботу/download

символічне відео на заголовну пісню

Ragnaröek - Dornig (2015), Medieval Folk/Gothic Metal

Ну, якщо зайшла мова про німецьку музіку, то ось вам ще один свіжак - третій номерний від готів-медієвальщиків Ragnaröek. Чотири роки минуло з часів попереднього релізу, вже й підзабув таких, тому слухав як новинку. Ну, але нічого нового тут немає. До речі, й готичності щось теж не відчув. Такий собі черговий симбіонтний клон Tanzwut з In Extremo. тиць/download

німецький п'янкофест і бухугар

Oomph! - XXV (2015), Industrial Metal

Не можу пройти повз цей реліз, все ж таки знакова група німецької сцени, а особливо, коли йде мова про так зване "нойе дойче херте". Одкровень не чекав, зрештою їх тут і немає. Черговий номерний 12-ий альбум гурту Oomph! ознаменував двадцять п'яту річницю команди (солідний вже стаж) і отримав відповідну лаконічну назву. Скажу відверто, альбум доволі посередній, могли би хлопці до такої річниці щось качовіше й хітовіше підготувати. Але маємо, що маємо. Зокрема дуже на цій платівці відчутна рамштайнізація, і це є не гут. Зникли фірмові омпіфські семпли, та й загалом роль EBM значно послабилась. Єдине, що лишилося на своєму місці - харизматичний вокал Дера Гоі, який і витягує цей реліз із тотальної сірості. Тіко для істінних хванів Дера - сцилочка/download

сингловий хіт

The Black Dahlia Murder - Abysmal (2015), Melodic Death Metal

Зустрічаймо сьомий номерний від штатовських енерджайзерів The Black Dahlia Murder. Знову мощно, бадьоро та соковито. Щоправда, трохи однотипно, гурт ніби застиг у часі. Еволюція йото творчості загальмувалася. Щось нового, експерементального чи авангардного ви тут точно не почуєте. Типовий напористий мелодет. Рятують приблековані пасажі, саме вони тут є найсмачнішими. Є ще трохи прогресивності у гітарних соляках, але то таке. Коротше, на дозвіллі можна прогнати кілька разів, а загалом - середняк/download

відео на відкривачку "рецепт"