Ця сторінка повністю присвячується музиці. На радість і в кайф усім справжнім меломанам. Для кожного, кому музика – не просто набір звуків, а стан життя і спосіб мислення. Тут ви знайдете рецензії на новинки вітчизняної та закордонної музики. Специфіка рецензування – жива комічна суб’єктивна форма, збагачена різноманітними лексичними та стилістичними засобами. Отож, гайда в безмежний світ музичних відкриттів!
Новий альбум від техаських альтпрогресивщиків, як і очікувалося, приємно лягає на вухо, але нічим особливим не здивував. Після кількох прослуховувань мені навіть здалося, що він слабший, ніж попередній альбум гурту. Але загалом все на своєму місці - якість запису, приємні меланхолійні мелодії і потужний жіночий вокал. Для поціновувачів творчості Soen, Opeth - маст хев.
Ще один дуже приємний реліз-дебют від фінського дуету Talvihauta. Ця мінібанда була створена лише 2 роки тому. Як повідомляється на офіційному бендкемпі, у своїй музиці хлопці поєднують скандинавський мдм 90-х з брітіш готік думом та традиційним фінським роком. І справді, відчуваєтсья приємний нафталіновий смак з віддушкою Sentenced, Darkseed i раннього Amorphis. Альбум дуже мелодійний і легкий для сприйняття. Рекомендую.
А це однозначно претендент на найкращий фолк метал альбом року. Знову норвезькі шибеники не підвели. Дуже цікавий альбом, знову багато експериментів і стьобу. Слухаєш і думаєш: як же буде звучати наступний трек? що в ньому намішають? А заміс тут реально гримучий. То Offspring попахує, то Alestorm повіває, то якесь нереальне поєднання свінгу а-ля DSO із звуковими семплами 8-бітної гри, то фанк із репчиком і ще багато всього іншого. Ще відзначу, що загалом у швидкості й агресії музика втратила, але в хітовості точно ні. Тут є що послухати і повникати, цікаві аранжування, класна якість запису і непердбачувані стильові мікси. Рекомендую!
а це виступ на цьогорічному норвезькому відборі на Євробачення
А це зовсім нове ім'я. Більгійське тріо Wildernis видало свій дебютний альбум. По музлу - це типова алестормівщина, хоча б французькою чи нідерландською співали, щоб трохи вирізнитися. Але ні - всі тексти англійською, йоніка замінює фолк інструменти, ну, і, звісно, превалює алкотематика. Коротше, все дуже передбачувано, хоча сам реліз непоганий має приємну але досить просту мелодику. Разок-другий можна прогнати.
Очікувано, пряме попадання в топ року. Знову суперепічно, суперпафосно і супермайстерно. У принципі, новий альбум продовжив напрацювання трьох попередніх, але є найзбалансованішим у плані звучання, як на мене. У першу чергу через деякі уповільнення у ритмі та ще більше зменшення зубодробильних бластбітів. Натомість повернення до вкраплень чистоголосся та шлейф східного етно роблять цей альбум мелодійнішим і навіть цим зближують його з платівкою 2008 року. Вже після парочки прослуховувань можу стверджувати, що для мене цей реліз є найкращим у дискографії гурту після виходу "Сommunion". Водночас поділяю думку багатьох, так сказать, критиків, що "Modern Primitive", все ж таки, бракує душевності й хітовості. Але це той випадок, коли платівка потребує вдумливого розслуховування і, можливо, засяє ще яскравішими барвами згодом. Слухаємо і насолоджуємося.
