Ця сторінка повністю присвячується музиці. На радість і в кайф усім справжнім меломанам. Для кожного, кому музика – не просто набір звуків, а стан життя і спосіб мислення. Тут ви знайдете рецензії на новинки вітчизняної та закордонної музики. Специфіка рецензування – жива комічна суб’єктивна форма, збагачена різноманітними лексичними та стилістичними засобами. Отож, гайда в безмежний світ музичних відкриттів!
Ще один неочікуваний, але приємний реліз. Нарешті "кацапські кола" повернулися до старого доброго формату. "Gnosis" мені нагадав ранню творчість гурту як в емоційному, так і структурному плані. Мабуть, для мене це найкращий альбум колективу із усіх робіт, які виходили після "Geneva" 2009. Єдиний недолік - це якесь трохи рідке звучання гітар, раніше вони були жирнішими і насиченішими. Але матеріал хороший, мелодизм радує.
Неочікуваний підгон від Lacrimas Profundere. Якраз файно для входу в осінь. І дуже приємно, що не розчарували в контексті своєї теперішньої творчості. Все ж таки, новий вокаліст пішов гурту на користь. Мексиканець ще на попередньому альбумі дав зрозуміти, що цей пацієнт ще живий. І тепер можемо впевнено говорити, що йому вдалося реанімувати ансамбль до рівня "Burning: A Wish". Можливо, тепер тут трохи менше меланхолії і такої легенької депресії, але альбум всеодно вийшов доволі хорошим. Особливо його перша частина - заходить на ура. Є хітовість, є агресія, є приємні мелодії. Коротше, LP ще тримається на плаву.
Алісса і старпери повертаються після майже п'ятирічного мовчання і презентують новий дванадцятий номерний альбум Arch Enemy. Певні висновки про цей реліз вже можна було зробити за кількома відеорядами, які передували виходу цієї платівки. Можу точно стверджувати, що ця робота краща, ніж попередня, датована 2017-им роком. Мелодії приємніші, порожніх геві запилів практично немає, ну, і вокал Алліси, як завше, на висоті. На топ року, мабуть, не тягне, але альбум непоганий. Рекомендую послухати.
Непоганий підгончик від шведських дідів жанру. Щоправда, зауважу, що після першого прослуховування геть не зачепило - здалося все однією довгою піснею. Але вже після другого прогону почали вирізнятися яскраві треки, врешті до таких віднесу наступні номери: 3, 5, 6, 8 і 9. Отже, можна сказати, що половина альбому точно добротна. Слухаємо.
Від хорватів Manntra завжди чекаєш якісних хітових бойовичків. Зрадів, коли побачив новий реліз, бо не очікував його виходу в цьому році. Після першого прослуховування дещо розчарувався, бо не виявив реальних суперхітів на зразок "Oyka", "Yelena" чи "Ori Ori", але вже після другого і наступного прогону, все ж таки, можна сказати, що хітовість є. Просто роль фольк інструментів фактично зведена до мінімуму, натомість електронщина та "індустріалізація" прогресують, що місцями навіть "рамштайнівщиною" повіяло. Гурт геть відійшов від текстів рідною мовою, що не є гуд, як я вже зазначав у рецензії на минулий альбом. Проте прогрес на ринку Німеччини змушує хорватський ансмабль додавати більше німецькомовної лірики (на альбомі вже аж 3 треки з фрагментами німецької). І вже традиційно на релізі є один колабораційний баладний трек із другом-покровителем Мішою з In Extremo, до речі, знову доволі приємний. Рекомендую зацінити.
