Ця сторінка повністю присвячується музиці. На радість і в кайф усім справжнім меломанам. Для кожного, кому музика – не просто набір звуків, а стан життя і спосіб мислення. Тут ви знайдете рецензії на новинки вітчизняної та закордонної музики. Специфіка рецензування – жива комічна суб’єктивна форма, збагачена різноманітними лексичними та стилістичними засобами. Отож, гайда в безмежний світ музичних відкриттів!
Приємно, що гурти із тридцятирічною історією досі в строю і продовжують видавати хорошу якісну музику. Ці норвежці завжди звучали якось нетипово і нешаблонно. Ось на своєму шостому номерному релізі видали свіжу порцію небанального музла. Не скажу, що це авангардно, але доволі прогово і місцями екстремально. А новий вокаліст із Guardians of Time додав звучанню мелодійності і легкого геві-павер фльору. Вийшло доволі непогано. Слухаємо.
І в продовження тези з минулого допису, що фолк метал ще живий і не вичерпався - просто шикарне тому підтвердженя - дебютний повноформатний реліз індійського гурту Bloodywood, справді майже Боллівуд. Ну, такого я точно не очікував. Для мене - відкриття року і свіжий ковток повітря у жанрі. До речі, альбум потрапляв у верхні позиції всяких там біллбордів, мав комерційний успіх, а Metal Hammer вніс його до переліку найкращих метал альбумів 2022 року. Гурт засвітився ще у 2016-му зі своїми каверами на інших іменитих виконавців. І як пишуть у вікіпедії, вже тоді отримував пропозиції про співпрацю від різних лейблів. Дуже дивно, що так нікому й не вдалося заманити цей чудернацький колектив. А ще дивніше, як цим хлопцям вдалося, лишаючись independent, так суперякісно записати й видати цей дебютний реліз. Вангую, що наступний реліз вже буде під крилом когось із мажорів. Ну, а що ж вони грають? Це такий сплав, чи як то кажуть, хвюжн із індійського фолку з реп кором, грувом, металкором, альтернативою, ну і всякими там новомодними штуками. Щоб зрозуміліше було, то я би умовно уявив поєднання Korn, Sepultura, Clawfinger, Limp Bizrkit, Linkin Park із Panjabi MC - оце щось приблизно таке навалюють ці індуси. Ну, і про відоси не можу не згадати - вони в них реально прикольні та дуже яскраві, тому і не дивно, що мають мільйонні перегляди. Ще й фронтмени - персонажі такі колоритні, що просто цікаво на них споглядати. Коротше, мій стронг рікомендейшен.
Ну, і як же без фолк металу. Жанр таки себе не вичерпав, нові гурти продовжують з'являтися і радувати вуха. Ось до прикладу, дебютна робота поляків Kryvoda із Перемишля. Дуже міцний та якісний матеріал. Бездоганний запис, напористе мдм молотилово і приємні сопілкові мелодії. Зовсім не складний рецепт, а смакує такий, як зараз кажуть, східноєвропейський паган дуже добре. Рекомендую.
Здається, нідерландці CS не на жарт активізувалися, воно й не дивно після такої тривалої перерви. У 2022-му видали цілих два повноформатних релізи. Про перший Mysterium I я вже згадував, тепер прийшла черга Mysterium II. У принципі, маємо тут логічне продовження початого, проте у мелодійному плані ця робота видалася мені цікавішою, особливо останні три треки. Цілком приємні скрипкові партії. Шкода, що не закарбовуються в пам'яті, але слухається альбум доволі легко й приємно.
Неочікуваним сюрпризом, як і два роки тому, був вихід нового релізу харківського Hate Forest наприкінці 2022 року. Не думав, що Саєнко фактично відразу за новим релізом Drudkh вивалить ще й свіжину під вивіскою HF. Щодо матеріалу - то він, в принципі, передбачуваний і виконаний у типовій ненависницькій манері. Холодні тремоло, супершвидкі бласт біти, гроул-рев і, щоважливо, мелодійність. Здається, останньої стало ще більше, ніж на попередньому альбомі, що не може не радувати. Загалом хороша робота, можливо, навіть краща, ніж останній реліз Drudkh (якщо таке порівняння доцільне), але водночас вона здається мені якоюсь незавершеною, чогось таки їй бракує, мабуть монолітності й цілісності. Є відчуття, що альбом складається з поспіхом накиданих недопрацьованих пісень (різке завершення деяких треків ще більше підсилює це враження). Втім, рекомендую зацінити самостійно.
