Не дуже слідкую за сучасним деткором але тямущі подейкують, що це топовий реліз жанру за увесь 2022 рік. Хоча насправді рецензійні коментарі доволі контраверсійні. Хтось нахвалює, а хтось гидує. Тому не міг не зацінити цей альбум на власні вуха, тим паче, раніше не чув американців Lorna Shore (а це вже їх четвертий повноформатний реліз). І скажу, що знайомство пройшло дуже вдало. По-перше, відразу приємно вражає якість запису, по-друге, супер технічне молотиволо драмера і яскраві різномантіні екстрим вокали рвуть на шмаття, по-третє, як виявилося, це не чистий деткор, а тут все пронизано симфо блеком, і такий фюжн не може не тішити. Оркестровочки прості, але чіпляють, а головне - майстерно розбавляють зубодробильне деткорове молотилово і додають йому епічно-пафосного септіфлешівського шарму. Окремо відзначу однойменну за релізом трилогію Pain Remains, яка закриває цей альбом. Вона справді варта уваги, рекомедую ознайомлюватися під відеоряд, по суті, це міні фільм. Чуттєво й щемливо вийшло (не думав, що таке можна написати про деткор), під час перегляду навіть не гріх пустити скупу сльозу. Мабуть, ще раз перегляну.
