1863 - 1863 (2023), Pagan Metal

Як на мене, то й непоганий мелодік блек на припанкованій підкладці. Це дебютний реліз польського ванменпроекту 1863 із Жешува. Нічого особливого й надзвичайного, але слухається легко, є приємні мелодії, відчутні фолк інфлюенції. Вокал дещо специфічний, як то кажуть, на любителя, але загалом нормальний реліз. Зап'ятався трек "Emigrant".

Blade And Bath - Chains Of Depression (2023), Depressive Black Metal

А це геть непогано. Мало в нас такого музла на вітчизняній метал сцені, а ще й частково з україномовною лірикою, тому поява таких dbsm релізів радує. Ванменбенд із Кропивницького навалює просто й з традиційним смаком жанру. Приємна мелодика, не так щоб геть гнітюча, але доволі сумна, як і потрібно. Та й якість запису гідна. Можна брати в колекцію.

Slowdive - Everything Is Alive (2023), Shoegaze

Накину ще трохи осінньої меланхолії. Рекомендую ознайомитися із п'ятим номерним лонгплеєм легендарних британців Slowdive. Погодьтеся, не дуже велика дискографія як для команди, яка грає з кінця 80-х. Не кількістю, а якістю, як то кажуть. Приємний зефірний дрімвейв реліз від динозаврів жанру, який тягне переслуховувати. Для себе виокремив, як найкращі, наступні композиції "Alife", "Andalucia Plays" та "Kisses".

Grift - Dolt Land (2023), Neofolk/Acoustic

Відкрив для себе нещодавно цей шведський ванмен проект. Ну як відкрив, згодом згадав, що чув колись цей Grift на якомусь давньому спліті з Drudkh. Але тоді той мен виступав по депроблеку, а на свіжому релізі звучить чистої води неофолк, який віддалено нагадує Sangre de Muerdago, і це невипадково, бо тіпочок з цього іспанського бенду допомагає шведу наярювати на всяких скрипках та насосних органчиках. До речі, рекомендую також ознайомитися із попереднім релізом 2020 року, там ще присутній блек, і водночас вже багато фольку. Коротше обидва альбоми можна сміливо брати в колекцію. Душевно, меланхолійно і дуже мелодійно.

Kaunis Kuolematon - Mielenvalta (2023), Melodic Doom/Death Metal

Підкину ще порцію осінньої музички. На четвертому повноформаті фіни продовжують навалювати якісний мелодумдет із глибоким гроулом, визгливим скрімом, чоловічим чистоголоссям та потужною ритм секцією. Альбомна відкривачка дуже вдала, а от далі виразність дещо втрачається, хоча є доволі хороші фрагменти. Загалом здається, що за мелодіями цей альбум поступається попередньому, який вийшов три роки тому. Все інше - на тому ж високому рівні: приречено, атмосферно, навіть трохи симфонічно.