Officium Triste - Hortus Venenum (2024), Atmospheric Doom/Death Metal

Нідерландці Officium Triste підвезли файну порцію дум-дету. Цим старичкам із 90-х, до яких я раніше ставився доволі прохолодно, цього разу вдалося смачно занурити слухача у кінець тих самих 90-их - початок 2000-х і видати зразковий хрестоматійний матеріал. Чого тільки варта "Anna's Woe" - ідеальне відтворення золотого фонду жанру - просто став у вітрину як цінний музейний експонат. Дуже красиво і ностальгічно,  ще й з якісним саундом. Ріспект дідам.

Moisson Livide - Sent Empèri Gascon (2024), Black/Folk/Heavy Metal

І ще одна приємна несподіванка - дебютний реліз від фронтмена Boisson Divine, який створив свій власний проект. Обігравши назву основного колективу, назвав цей проект Moisson Livide. Дуже мене порадував цей альбом. Він агресивніший, ніж BD, і якість запису тут мені більше подобається. Майстерне поєднання швидких блекових бластбітів з геві соляками і гасконським фольком. Однозначно в жанровий топ року!

Labyrinthus Stellarum - Vortex Of The Worlds (2024), Atmospheric Black Metal

Приємна несподіванка - другий повноформат від одеських пацанчиків Labyrinthus Stellarum не забарився. Лише минулого року дебютували, а тут вже й на другу платівку спромоглися. На відміну від попереднього релізу, тут стало більше електронщини, та й загалом відчутний крен у пост блек і блекгейз. Найбільше сподобалися перший і третій треки. Рекомендую ознайомитися.

Korpituli - Pohjola (2024), Black Metal

Надибав ось такий фінський дует із Оулу, який грає щось на зразок славнозвісного Storm, можливо, місцями трішки важчий його варіант (бо без жіного вокалу), але концепт один в один. Практично нічого нового, ще й запис сируватий. Але для олдскул фенів згодиться. Увімкнув і поностальгував 40 хвилин.

Rotting Christ - Pro Xristou (2024), Epic Black Metal

Від видатних колективів завжди очікуєш якости, навіть від таких древніх як греки Rotting Christ.  Але, на жаль, новий повноформатний реліз цих дядьків не дотягнув до очікувань. Наче й мав би сподобатися, бо він таки доволі мелодійний й малоагресивний цього разу. Однак за помпезністю й напищеністю нема душевності. Усі композиції дуже однотипні, самоповторення на самоповторенні. Хотілося би трохи різноманітності. На жаль, цей реліз дещо розчарував.