Anoice - Stories in White (2024), Neoclassical/Ambient/Instrumental/Post-Rock

Після агресії, напору, екстриму пропоную зануритися в щось легше, ліричніше. І допоможе нам у цьому цьогорічний реліз японського неокласик дуету Anoice. Невиправдано призабув я цей класний проект, вперше й востаннє згадував тут його ще у 2015 році. А з того часу Anoice видали кілька чудових альбомів, тому рекомендую зі всіма ними однайомитися й надолужити. А щодо найсвіжішого лонгплею "Stories in White" - він виправдав усі сподівання. Файний зразок неокласики у поєднанні з пост роком та електронікою та ембіентом. Смуток, печаль, меланхолія концетровано запаковані у цю душевну роботу. Рекомендую.

Ezkaton - Synaesthesis Monologue (2024), Atmospheric/Depressive Black Metal

І поки харківська школа принишкла, рівненсько-львівська продовжує видавати файні релізи. Таким є четвертий повноформат атмодумового й депроблекового Ezkaton. Дивуюсь енергійності вокаліста Monolith, якого вистачає одразу на Ezkaton, U Kronakh i Colotyphus. Як то кажуть, дай Боже здоров'я чоловіку, щоб продовжував радувати гарною музикою усіх металфенів.

U Kronakh - Night Devours Being (2024), Atmospheric Black/Death Metal

І знову повертаємося до українського. Минулого разу писав "не Drudkh єдиним" славиться український блек, то тепер скажу "не Colotyphus єдиним", адже в U Kronakh грають і співають ті самі  люди. Та й стильово матеріал дуже подібний. Настільки, що якщо не знаєш конкретних пісень, то буде важко відрізнити творчість цих двох колективів. Сам матеріал дуже пристойний, як в плані композиційному, так і в плані якості запису. Це хороший атмосферний мелодійний блек з україномовною лірикою - рекомендую.

Spectral Wound - Songs Of Blood And Mire (2024), Black Metal

Cвіжу порцію холодного швидкісного блеку підвезли канадці Spectral Wound на своєму четвертому лонгплеї. Здалося мені, що цього разу трохи гірше, ніж на попереднику 2021 року. Однак загалом хороший блек-н-рол із чіпкими мелодіями, сирим скрімом та дзвінкими тарілками. Звучать моторно, шумно, по-злому і водночас доволі мелодійно. Відзначу пісню "Aristocratic Suicidal Black Metal" - своїми рок-н-рольними ритмами зачепила вухо відразу.

Machukha - Mochari (2024), Post-Black Metal/Crust/Dark Hardcore

Пора вже створювати якийсь окремий підрозділ - типу український метал в німецькому екзилі. Черговий дебютант із Німеччини з українським корінням (фронтвумен - колишня вокалістка київського мелодет гурту Inner Maze), україномовною лірикою і дуже міцним, файно записаним матеріалом. Ще й жанр вдалий обрали - якраз українській музиці цього бракує. Добротного пост металу та ще й з крастом нам дуже не вистачає. Навіть не можу сказати щось негативне про цей реліз, зроблено дуже грамотно й якісно. А кінематографічний відеоряд геть приємно подивував.