Wolfenmond - Zauberkraft (2024), Folk Metal/Rock

А ось і свіжа порція німецького міттельальтеру. Друге пришестя Wolfenmond триває. Здається, ансамбль вирішив не просто нагадати про себе одним релізом після тривалої мовчанки, а відродити повноцінну діяльність. У 2024-му гурт видав черговий лонгплей, виконаний у найкращих традиціях та формах середньовічного метал-року. Не скажу, що це ковток свіжого повітря, однак цілком пристойна робота, яка повинна сподобатися шанувальникам цього жанру. А особливо для тим, кому набридли фронтмени й хотілося би чути лише жіночий вокал у такій музиці.

Zeal & Ardor - Greif (2024), Experimental/Avant-Garde Metal

Нове творіння від Мануеля Ганьє під вивіскою Zeal & Ardor було очікуваним. Щось геть нового тут почути не вдалося. Це все та ж суміш спірічуелсів із блек металом, однак останнього цього разу, як мені здалося, стало значно менше. Альбом розкрився не з першого прослуховування і навіть спочатку навіював деяке розчарування. Однак з кожним наступним прогоном він починав подобатися все більше. Серед хайлайтів цього лонгплею відзначу "Are you the only one now?" і "Disease" - запам'яталися найбільше. Рекомендую до прослуховування.

Suidakra - Darkanakrad (2024), Melodic Death/Black/Folk Metal

Своє тридцятиріччя німці Suidakra відсвяткували новим повноформатним релізом. І на відміну від попереднього лонгплея 2021 року тут все в порядку із хітовістю, качовістю і т.д. Є ще яйця у динозаврів із 90-х. Мені сподобалася ця робота, хороший зразок мелодетоблеку із файними ліричним акустичними вставками. Вдале поєднання агресії та мелодизму. Рекомендую.

Wolfheart - Draconian Darkness (2024), Melodic Death Metal

Здається, це вже сьомий повноформат від фінського ансамблю "Вовче серце". Парочку попередніх я успішно оминув, бо були вони геть безликі. Минулорічний "Draconian Darkness" насправді лягає на вухо добре, має пару-тріку непоганих пісень, звісно, не бенгерів, але й не відвертий шлак. Усе це звучить файно, однак не чіпляє і зовсім не відкладається у пам'яті. Пора дядькам трохи перепочити, надихнутися на щось краще.

Swallow The Sun - Shining (2024), Melodic Doom/Death Metal

Так, мало гроулу, короткі композиції, немає депресії. Можна сказати, що STS вже не той, але ж приємна мелодика збереглася, а депресія змінилася меланхолією. Як на мене, це все ж таки хороший альбом, і з кожним новим прослуховуванням впевненість у цьому зростала. Відзначу чіпляючі баладки "November Dust", "Velvet Chains" та "Melancholy".  Це найяскравіші композиції цього релізу разом і відкривачкою "Innocence was long forgotten". Рекомендую до прослуховування.