Weh - Folkloren (2013), Dark Acoustic Neofolk

Пройнявся з першого разу! Роментік, атмосферік, меланхолік мінімал акустік норвіджіан неофолк від колишнього учасника Windir. Особливо вдалими є треки з норвезькою лірикою. За духом дещо нагадало Empyrium та акустичного Ulver.

качаємо

A God Or An Other - Towers Of Silence (2013), Experimental Black Metal/Post metal/Sludge

А тепер музика для реальних пацанів. Ох і намутили-наворотили чувачки із Сіетла. Ні, не грандж, а моцнєйший поц мітол із сладжовим деренчанням та блековими вокалами. Як для селф рілізд дебютного альбума, то дуже грамотно і майстерно. "Вежі тиші" мають понад 70хв. звучання, тому альбом можна назвати дещо затягнутим, але особисто я прослухав від початку до кінця і жодного разу не виникло бажання вимкнути патіфон. Є мелодика, є атмосфера, є цікаві ходи, є пост метал, блек, сладж, є мощь!

качанню так

Sunset Wings - Shining Thro’ The Veil Of Night (2013), Neofolk

Ще крутиться в пам'яті минулорічний опус калінінградців Sunset Wings, аж ось і новий вже підготували. На новому доробку експериментів із класикою (як то було на попередньому в випадку варіацій на тему "Полонезу" Огінського) мною помічено не було, та й взагалі жодних експериментів не виявив. Традиційні колискові, ліричні пісеньки у супроводі скрипічних, флейти та акустік гітари. Музика на добрий сон. Одначе часом ріже вухо рашн акцент, бо тексти майже всі на англіцькому. Ліпше би вони пєлі на родном расєйськом, то в них якось природніше й гармонічніше виходить. Ну, а загалом альбом на парочку прокруток в роментік ібстанівці зійде.

посилання

Wolfmare - The Sacred Mushroom And The Crows (2013), Pagan/Folk Metal

У вирі музичних подій та тонн нових альбомів вже почав і підзабувати цю пітерську групу. Та й прослухавши їх новий альбум, можна смело стверджувати, що не багато втратив би, якби забув їх геть. Ну, абсолютно нічим нє удівілі і не порадували. "Священний гриб та два крука" (гінська назва) виявився якоюсь нарізкою із творчості інших фолк метал груп і не тільки. Тут вам і бездушшя Folkearth, i скандинавські мотиви а-ля Otyg чи Storm, і фолк треш в дусі Scyclad, і середньовічна англійська народна балада, і навіть теріонівський симфонізм зустрічається. Фактично кожна пісня віє плагіатом. Та ще якби грамотним, цікавим, а тож геть ні - майже постійно всі існтрументи разом виконують одну мелодію. Ситуацію навіть скрипка не рятує, яка безупину нарізає гітарні мелодії. Вердикт: брак власних ідей переріс в примітивно-шаблонний фолк мітол.

Ліпше би проексплуатували російську народну традицію - було би цікавіше. Скажемо "ні" священним грибам!

ознайомлюємося

Saltatio Mortis - Das Schwarze Einmaleins (2013), Folk Metal

А поки увесь фолк метал світ чекає на чергове пришестя Месії (маю на увазі вихід нового альбому In Extremo 27 вересня), пропоную ознайомитися зі свіжачком брата його молодшого - Saltatio Mortis. І чим же подивує нас один із флагманів medieval metal цього разу? А нічим особливим. Характерні ранній творчості гурту електронні семпли фактично зовсім зникли, гітарне звучання стало тяжчим, а загалом музичне полотно зазнало відчутного впливу старших колег по цеху: Der Kuss - очевидна данина In Extremo, Abrakadabra - подяка Subway to Sally, ну, і менш виразні треки дууже попахують пізнім Letzte Instanz. Оригінальними лишаються тільки вокальні партії, в іншому - дуже багато запозичень. Проте не можна сказати, що альбом поганий, ні, є хороші хітові речі. І точно моя рука не підніметься ділітнути в смітник реліз Saltatio Mortis, бо на ньому є такі бойові шлягери як Der Kuss, IX та душевні ліричні композиції як Galgenballade і Randnotiz. і малому, і старому качати