Божевільний
французький композитор повертається з новою порцією театральнго абсурду одного
актора. Ван мен проджект Pensées Nocturnes видав на-гора свій четвертий
номерний. Ну, я навіть не знав чого очікувати цього разу. Адже попередній реліз
був настільки шизіїдний, що я його так і не осилив повністю. На свіжачку
Vaerohn продовжує свої сумбурні експерименти: ще більше різних інструментів, ще
більше різних стилів, ще більше неокласики. Лиш менше стало депресиву,
принаймні в музиці його фактично нема, лише основні вокальні партії продовжують
депресувати. А ось музичне тло стало більш гармонійним, точніше менш
атональним, а саме завдяки цікавим різноплановим вставкам, типу вальса, румби,
марша і ще хер-зна-чого. Альбом наскрізь просякнутий театральністю, що наводить
мене на у певних моментах на подібність із Angizia але повністю обгорнуту
какафонічною авангардною неокласикою загалом складною для сприйняття,
принаймні, для непідготовленого вуха. Окремо відзначу басові партії - їх можна
взгалі слухати окремо, навіть на загальному тлі із мішанини багатьох
інструментів бас гітара звучить якось відсторонено і одноосібно але впевнено
веде свої логічні партії, час від часу гармонічно вливаючись у загальну музичну
картину. Для любителів авангардових-шизо-неокласичних експериментів качнути тут
Немає коментарів :
Дописати коментар