Добротний, рівний альбом від легенди хвінського
металу. Не провальний і не шедевральний. Без експериментів, без авангарду,
особисто я і прогресиву тут теж не помітив. Просто мелодичний
безпретензійний метал зі значною долею хітовості. Напевно, це той випадок,
коли не потрібно проводити якісь паралелі чи порівнювати з кимось чи з чимось.
Звісно, тепер такою музикою майже нікого не здивуєш, але якби я, наприклад, у
кінці 90-х чи на початку 2000-х почув такий альбом, то очевидно відніс
би його до категорії шедеврів. Насправді, новий лонгплей Amorphis-a можна
вважати більш ніж вдалим, бо він поєднав у собі старі нотки, які добре знайомі
олдскульним поціновувачам творчості цього фінського колективу ще з часів
"Tales from the Thousand lakes" та "Elegy", із сучасним
звучанням групи зразка "The beginning of Times" і
"Skyforger". Модерновий шкваловий гітарний тагтгренівський
саунд, правда іноді кашоподібний (це як недолік), поєднався із класичними для
Amorphis-a флейтоподібними фольковими пентатонічними мелодіями клавіш. До
речі, доля фольку на цьому альбомі як ніколи вагома, він відчутний практично у
кожній пісні: як у гітарних партіях, так і в клавішних
мелодіях. Щодо загальної картинки звучання, то під час прослуховування
альбому постійно здається, що ти це все десь вже чув: ось шматочок із
Nyphetamine англійців Cradle of Filth, ось ще кілька рифів від шведів
Hypocrisy, гітарний шквал із брутальним вокалом а-ля норвезький Immortal,
а ще ось проскочив фрагмент із останнього доробку їх земляків
Eternal Taers of Sorrow. Однак це все скоріше плюси, ніж мінуси, бо
матеріал приємний і слухається легко. Переконаний, що ще не раз переслухаю
"Сircle" і, ймовірно, навіть відвідаю вересневий концерт
фінської метал легенди Amorphis у Києві. кочать і насоліджуватися тут
Немає коментарів :
Дописати коментар