Прослухавши
Fragile з десяток разів, мушу констатувати, це реально вкусний мйод і сладкій
бальзам для вух. Олексій Сакевич своїм третім номерним зробив вагомий вклад у
хвонд сучасної української інструментальної музики. Честь йому і хвала та
подальших творчих успіхів. Альбом просто шикарний - суцільна меланхолія і
абсолютний мелодизм. Поворот в сторону неокласики, зменшення долі електронного
емібенту та загальне "оживлення" звучання - основні кроки, які
виявилися запорукою успішності фінального результату. Ну, і звісно,
композиторський хист Олексія цього разу теж виявив себе з найкращого
боку. Просто таки перевершив мої очікування, показавши себе прекрасним
мелодистом. Не останню роль також відіграла ідея залучення струнних -
завдяки альту та віолончелі музика Endless Melancholy набула ще більшої
камерності та витонченості. А фортепіанні партії, незважаючи на свій
мінімалізм, захоплюють з перших нот і не відпускають до фінального звуку.
Уважно слухаючи Fragile, можна почути ще один цікавий прийом, який ми в
стилістиці називаємо звуковідтворенням. Звуки натискання клавіш, що стали
своєрідною музичною ономатопеєю, неабияк вплинули на довершеність та
поглиблення музичного змісту висловлювання автора. Завдяки такому
фоностилістичному засобу Олексію вдалося посилити емоційність,
експресивність та виразність записаного альбому, а справжній
меломан під час прослуховування може відчути реалістичність живого
виконання. лінк на якість/download
Немає коментарів :
Дописати коментар