Leprous - Melodies Of Atonement (2024), Progressive Metal/Rock

Мої норвезькі улюбленці Leprous знову на арені з новим черговим повноформатом. Це вже восьмий лонгплей гурту. По синглових відеокліпах вже можна було уявити, яким буде цей реліз. Загалом все витримано в дусі останніх двох альбомів, однак тут ще більше відчувається акцент на вокальних піруетах Ейнара Солберга. Очевидно, що на цей матеріал вплинула минулорічна дебютна сольна робота фронтмена гурту. Стало значно більше електронщини, екстрим вокал, якщо не помиляюся, звучить фрагментарно лише в "Like a Sunken Ship", ну і звичайно, у великій кількості супердеталізоване чистоголосе вокальне самолюбування Ейнара. Усі інші учасники гурту виконують роль акомпанемента, такого собі доповнення до вокалу. Проте жодних розчарувань, мені подобається цей альбум, і підозрюю, що після кількох прослуховувань, він ще може розкритися більше. А поки що найміцнішими композиціями здаються три візуалізовані речі "Atonement", "Silently Woken Alone", "Like a Sunken Ship" та, на диво, найелектронніша "Self-Satisfied Lullaby".

Dark Tranquillity - Endtime Signals (2024), Melodic Death Metal

Ну, що можна чекати від легенди й флагманів жанру - тільки якості, тому очікування завше завищені. Щоправда, цього разу нічого не очікував, альбом для мене вийшов несподівано. І мушу зауважити, що це доволі непогана робота. Як мінімум краща, ніж дві попередні 2016 та 2020 років. На цьому релізі знайдуть для себе щось цікаве, як любителі бадьорого агресивного мелодету, так і ті, що люблять ліричну сторону DT з чистоголоссям та клавішами (баладки "One of us is gone" та "False reflection" геть вдалі). Слухаємо й насолоджуємося.

Anoice - Stories in White (2024), Neoclassical/Ambient/Instrumental/Post-Rock

Після агресії, напору, екстриму пропоную зануритися в щось легше, ліричніше. І допоможе нам у цьому цьогорічний реліз японського неокласик дуету Anoice. Невиправдано призабув я цей класний проект, вперше й востаннє згадував тут його ще у 2015 році. А з того часу Anoice видали кілька чудових альбомів, тому рекомендую зі всіма ними однайомитися й надолужити. А щодо найсвіжішого лонгплею "Stories in White" - він виправдав усі сподівання. Файний зразок неокласики у поєднанні з пост роком та електронікою та ембіентом. Смуток, печаль, меланхолія концетровано запаковані у цю душевну роботу. Рекомендую.

Ezkaton - Synaesthesis Monologue (2024), Atmospheric/Depressive Black Metal

І поки харківська школа принишкла, рівненсько-львівська продовжує видавати файні релізи. Таким є четвертий повноформат атмодумового й депроблекового Ezkaton. Дивуюсь енергійності вокаліста Monolith, якого вистачає одразу на Ezkaton, U Kronakh i Colotyphus. Як то кажуть, дай Боже здоров'я чоловіку, щоб продовжував радувати гарною музикою усіх металфенів.

U Kronakh - Night Devours Being (2024), Atmospheric Black/Death Metal

І знову повертаємося до українського. Минулого разу писав "не Drudkh єдиним" славиться український блек, то тепер скажу "не Colotyphus єдиним", адже в U Kronakh грають і співають ті самі  люди. Та й стильово матеріал дуже подібний. Настільки, що якщо не знаєш конкретних пісень, то буде важко відрізнити творчість цих двох колективів. Сам матеріал дуже пристойний, як в плані композиційному, так і в плані якості запису. Це хороший атмосферний мелодійний блек з україномовною лірикою - рекомендую.

Spectral Wound - Songs Of Blood And Mire (2024), Black Metal

Cвіжу порцію холодного швидкісного блеку підвезли канадці Spectral Wound на своєму четвертому лонгплеї. Здалося мені, що цього разу трохи гірше, ніж на попереднику 2021 року. Однак загалом хороший блек-н-рол із чіпкими мелодіями, сирим скрімом та дзвінкими тарілками. Звучать моторно, шумно, по-злому і водночас доволі мелодійно. Відзначу пісню "Aristocratic Suicidal Black Metal" - своїми рок-н-рольними ритмами зачепила вухо відразу.

Machukha - Mochari (2024), Post-Black Metal/Crust/Dark Hardcore

Пора вже створювати якийсь окремий підрозділ - типу український метал в німецькому екзилі. Черговий дебютант із Німеччини з українським корінням (фронтвумен - колишня вокалістка київського мелодет гурту Inner Maze), україномовною лірикою і дуже міцним, файно записаним матеріалом. Ще й жанр вдалий обрали - якраз українській музиці цього бракує. Добротного пост металу та ще й з крастом нам дуже не вистачає. Навіть не можу сказати щось негативне про цей реліз, зроблено дуже грамотно й якісно. А кінематографічний відеоряд геть приємно подивував.

Eisregen - Abart (2024), Gothic/Black/Death Metal

Дивно, що жодного разу тут не згадував про цей німецький дует. Eisregen грають ще з 90-х, і в принципі, відомий колектив у колах dark metal. Цьогоріч цей дует запрезентував свій 15-ий номерний альбум, з яким і пропоную ознайомитися. Фірмовий почерк чується вже з перших секунд. Приємна темна готична атмосферка, простенькі клавішні, крякаючий вокал і хітові чистоголосі приспіви. Усе на своєму місці. Під кінець релізу накинули ще трохи електронщини. Ну, і як водиться у східнонімецьких ансамблях, не обійшлося без пост-совкової травми. У даному випадку маємо трек "Elektro Baba Yaga" на основі популярної військової радянської пісні "Катюша".

dArtagnan - Herzblut (2024), Folk Rock

Якось геть несподівано вийшов шостий номерний лонгплей цих веселих німців. Майже пройшов повз мене. Тому бігом надолужуємо і слухаємо нову порцію бадьорого, позитивного авторського мітельальтер року. Відзначу заголовну пісню "Herzblut" - вдала колаборація з вокалісткою Ad Infinitum - Melissa Bonny. Просто, чіпко й хітово. Та й інші пісні теж не розчарували. Файно.

Powerwolf - Wake Up The Wicked (2024), Power Metal

А от і черговий лонгплей від німецьких симфо паверщиків! Як завше, все очікувано й передбачувано, самоповторювання процвітає. Проте "вовкам" ще досі вдається витиснути пару-трійку хітів. Альбом точно не розчарував, у даному випадку результат чітко співпав із очікуваннями. Слухаємо й релаксуємо.

Tethrippon - Αρρητοσαρχη (2024), Martial Industrial/Neofolk/Dark Folk

Порція свіжого неофолку із Греції. Це третій номерний альбом грецького дуету Tethrippon, який поєднав у своїй творчості елементи martial в дусі Dernière Volonté з ethno, trible i medieval а-ля Corvus Corax. Не знаю, чи захочеться згодом переслухати цей реліз, але ознайомитися варто.

Mjölner - Evigheten (2024), Viking Rock

А це геть неочікуваний камбек. Динозаври шведського вікінгароку повертаються на сцену із новим повноформатним альбомом. Востаннє від цих дядьків було чутно ще у далекому 2006 році, коли вийшов їх третій номерний реліз. І ось після довгої перерви вони знову в строю і видають нам свіжу порцію хрестоматійного скандинавського вікінг року у його найкращих формах і традиціях!

Doömzday - Slaves Are Not Allowed To Paradise (2024), Groove/Heavy/Thrash Metal

І трохи українського послухаємо - дебютний повнограй львівського groove trash metal бенду Doömzday. Войовниче, патріотично, на злобу дня, як то кажуть, але в музичному плані таке собі, не зовсім моя музика. Можливо шанувальники трешу й груву оцінять цей реліз вище, а на мою думку це доволі посередній матеріал.

Triddana - Breaking From The Fold (2024), Celtic Folk Metal

Ну, а в цьому дописі підкину трохи традиційного, простого матеріалу для пересічного вуха. Це є п'ятий номерний лонгплей від аргентинців Triddana, і тут ви почуєте хрестоматійний селтік фолк павер. Добре записаний, дуже рівний альбом, який легко слухається і швидко забувається. Виділю, напевно, трек "Rising Sun" - душевна, чіпляюча баладка, яку навіть хочеться переслуховувати.

Perchta - D'Muata (2024), Black/Folk Metal

Хочу поділитися такою цікавою знахідкою. Це австрійський фолк блек гурт Perchta, і це його другий повноформатний реліз. Гурт вирізняється активним використанням цимбалів. Також за всі провідні вокальні партії тут відповідає жінка. Власне її нікнейм і є назвою гурту. Оригінальний матеріал, хороші мелодії, різноманітні вокали і власний авторський почерк - усе це є на цьому альбомі. Рекомендую.

Mitakpa - Bhavacakra (2024), Progressive/Death/Folk Metal

Підкину трохи чогось новенького, екзотичного. Таким можна назвати дебютний альбом від молодого австрійського ансамблю Mitakpa. Тут ви почуєте прогрок-метал із далекосхідними етно інфлюенціями, а саме індійськими (багато всяких таблів, дудок та іншого фольк начиння). Особисто мене не зачепило, але ознайомитися рекомендую.

Deus Vult - Wege Dieser Welt (2024), Folk Metal/Rock

Ще один черговий NDH гурт з дудками-волинками але слабеньким чистим вокалом. Усе це нагадує сукупний образ із In Extremo, Saltatio Mortis, Schandmaul  і т.д. На альбомі чуємо авторські пісні, якихось класичних медієваль хітів не розчув, проте несподівано різонула вухо пісня про "Катюшу" (тут вона зветься "Tanz Mein Kind") - вочевидь, східні німці ще досі не відійшли від совкової травми.

Gåte - Ulveham (2024), Progressive/Folk Rock

А ось і шостий номерний лонгплей норвежців Gåte, про яких дізналося багато людей завдяки їх виступу на цьогорічному Євробаченні з однойменною з назвою альбому піснею "Ulveham". Як і раніше, ці музиканти пропонують нам цікаву й непросту суміш з традиційного норвезького фольку, прогресивного року та електроніки. Мабуть, таке не дуже привабить пересічного слухача, а от поціновувачі цікавих, осучаснених форм фольку повинні зацінити.

Oh Hiroshima - All Things Shining (2024), Post-Metal/Progressive/Experimental

Кілька років тому згадував вже цей шведський пост роковий колектив. І ось вони знову нагадали про себе черговим повноформатним релізом. Це хороша суміш із пост року (місцями потяжченого), прог року та інді з вокалом. Подекуди усе це повіває душком Cult of Luna і навіть пізньою Katatonia.

Orden Ogan - The Order Of Fear (2024), Power/Heavy Metal

Ну, це, на диво, непоганий альбум. Давно вже списав цих німців, бо від фольку вони відійшли, а павер у них доволі посередній. А тут несподівано, цілком пристойний жанровий матеріал видали, з внятними мелодіями і хуковими ритмами. "Fire of the Moon" підспівував вже з першого ж прослуховування. Так що норм, можна слухати на релаксі.

Wormwood - The Star (2024), Melodic Black Metal

А от хто порадував, так це шведи Wormwood. Вважаю, що повністю реабілітувалися за невдалий попередній лонгплей. Новий реліз "The Star" порадував приємними мелодіями, м'яким звучанням, ну, і загалом навіяв мені ностальгію за мелоблеком кінця 90-х - початку 2000-х. Улюблений трек на цьому альбомі - "Suffer Existence". Рекомендую.

Valfreya - Dawn Of Reckoning (2024), Melodic Black/Folk Metal

Третій повноформат квебекців Valfreya, чесно кажучи, розчарував. З перших хвилин прослуховування складається враження, що доволі якісна робота. Вона справді файно записана й зіграна, звучить напищено, епічно, симфонічно, містить багато скрипки. Проте усе це якось зіграно без душі. Кілька разів прогнав, ну, і геть не чіпляє, і не запам'ятовується. Наче всі необхідні інгредієнти є, з яких мав би вийти класний мелодік фолк блек, але, на жаль, вийшла страва без смаку.

Survscale - Ashes Of Valor (2024), Black Metal

І знову повертаємося до українського блек металу. І це дебютна платівка київського ванменбенду Survscale. На ній маємо доволі якісно записаний прямолінійний швидкісний чорний метал. Не атмосферік, не симфо, не пост, а скорше такого класичного норвезького зразка, щось в дусі Emperor, Satyricon і таке інше. Ну, це справді непогана спроба, яка вартує уваги шанувальників такої музики.

Mono - OATH (2024), Post-Rock/Ambient/Instrumental

Нарешті в мережі новий дванадцятий номерний лонгплей улюблених японців Mono. Чекав нетерпляче, хоча великих надій не плекав, щоб потім не засмучуватися. І в результаті, альбом не розчарував. Звісно, можна дорікнути, що нічого нового, самоповтор і таке інше, але загалом робота вийшла файна. Симфонізм є (тут багато і скрипкових, і духові є), фірмова мелодійність є, чіткі барабани є. Дещо просідає середина альбому, а початок та фінальні треки добротні. У окремих випадках є певні натяки на стару добру стіну звуку, яку вони колись майстерно продукували. Зараз це вже не та потужна стіна як колись, але місцями є її залишки-уламки, як от, наприклад, у кульмінації композицій "We All Shine On" і "Time Goes By". Не найкращий альбом японців, але й точно не найгірший. Рекомендую ознайомитися.

Sear Bliss - Heavenly Down (2024), Atmospheric Dark/Black Metal

І знову повертаємося до чорного металу. Угорська блек метал легенда Sear Bliss, про яку вже й призабули, принесла приємний сюрприз - свій новий лонгплей. Великі перерви між альбомами (5-6 років) трохи стирають з пам'яті творчість цього чудового колективу. Але вони у черговий раз довели, що лайна не роблять, і знову маємо дуже якісний атмосферний мелодійний блек метал альбом. А головне, що фірмова фішечка збережена. Як і раніше, у музиці цього ансамблю важливу роль відіграє мідна духова секція, що вирізняє цих дядьків з-поміж безлічі інших гуртів у цьому жанрі. Дуже файний реліз - рекомендую.

Lights & Motion - Wonder (2024), Post-Rock/Ambient

І знову приємна мелодійна музика від шведського ванменбенду Lights & Motion. Втомилися від всякої блечини, груву, дету і такого іншого - тоді вам точно сюди. Легенький, повітряний, світлий і теплий новий пост-роково кінематографічний лонгплей від гетеборзького музиканта вже чекає на ваші вуха. Як то кажуть, рілакс енд інджой.

Peklo - Supostat (2024), Black Metal

Ну, це просто якесь свято українського блеку. Знову доволі якісний міцний реліз. Це третій лонгплей українського гурту Peklo, який виконує швидкісний атмосферний блек метал із прогресивними інфлюенціями. Матеріал непозбавлений мелодійності, хоча вона не дуже розлога. Мабуть, це буде комплімент, якщо скажу, що місцями мені цей альбом навіть нагадував творчість Ihsahn, Безперечно це файна робота, яка гідно поповнить фонд українського блек металу.

Schattenfall - Death's Eternal March (2024), Atmospheric Black Metal

І знову повертаємося до українського емігрантського. Доволі плодовитий цей хлопчина із Одеси. Це третій повноформатний реліз його основного проекту Schattenfall. І якщо у випадку з Der Ghul можна було провести прямі паралелі з Hate Forest, то тут дуже відчуваються алюзії на Drudkh, як у звучанні, так і в ліриці (тут вона україномовна і, здається, навіть авторська, хоча за стилем дуже схожа до поезій українських поетів першої половини двадцятого століття). Сум, відчай, забуття, зневіра, страждання й смерть - усе це на вас чекає у композиціях цього альбому. Приємного прослуховування.

Rhapsody Of Fire - Challenge The Wind (2024), Symphonic Power Metal

Не міг пройти повз новий альбом легендарних італійців. Тут все очікувано й без жодних сюрпризів. Класичний такий, хрестоматійний симфо павер із рідкісними вкрапленнями фольку (є трохи волинки й дудок). Ну, а загалом можна сказати, що це жована-пережована жувачка, Проте, якраз добре під таке відпочити у перервах між ознайомленням із новими блек метал релізами.

Der Ghul - Hunger Anger Decay (2024), Black Metal

Щось так добряче блеку насипало останнім часом, і знову українського. Ну, точніше емігрантського. Як видно з метал архівів, це дебютний лонгплей одесита, який виїхав до Німеччини. Ну, і можу сказати, що матеріал доволі таки якісний - щільне, потужне напористе звучання в дусі Hate Forest. Неозброєним вухом чутно, що автор небайдужий до творчості славетного харківського колективу. І це добре, адже йому вдалося зробити дуже якісну міцну роботу. Було би ще краще, якби й лірика була україномовна.

Ieschure - When The Darkness Comes (2024), Black Metal

Не єдиним Sidus Atrum, як виявилося. Ось вам відповідь із Рівного - свіжий лонгплей від українського ванвумен бенда Ieschure, що виконує злий і сирий блек метал, хоча водночас мелодійний із використанням як скріму, так і доволі непоганого чистоголосся. Не можу сказати, що тут чіпляючий матеріал, але разок-другий можна прогнати під настрій. Можливо, поціновувачі сирого тру блека оцінять цей реліз вище.

Austere - Beneath The Threshold (2024), Depressive Black Metal

У продовження блекгейзової тематики пропоную ознайомитися зі свіжим релізом австралійців Austere. Досить поверхнево слідкував за їх творчістю, тому навіть і не помітив, що вони встигли розпастися на 13 років і знову зібратися. Новий альбум пропонує нам файний зразок блекгейзу з якісним звучанням, меланхолійними, сумними мелодіями (але без депресії) і навіть відголосками ранньо-середньої Katatonia. Для шанувальників жанру, які люблять трохи жорсткіші форми альцестовщини - це файний підгон. Хайлайтний трек на альбомі для мене - це "Faded Ghost". Рекомендую зацінити.

Alcest - Les Chants De L'Aurore (2024), Post-Black Metal/Shoegaze

Ну, нарешті Neige повертається з новим довгоочікуваним альбомом, адже попередній вийшов ще у 2019-му. І наче нічим вже не здивуєш у цьому жанрі, але на вухо він лягає файно. Цього разу важко сказати, що тут є якісь дуже чіпляючі мелодії - не помітив таких, однак оця спокійна, тепла й лагідна дрім-поп-блекгейз атмосферка знову зачаровує і замотує в тотальний релакс. Слухаємо.

Arhat - Secrets Of Ancient Gods (2024), Groove/Death/Folk Metal

І знову до українського - кияни Arhat зарелізили свій другий повноформат. Треба визнати, що доволі якісно записана, збита, монолітна робота. Про те, як на мене, сам матеріал дуже второсортний і монотонний. Якби не вкраплення східного етно та 2 україномовні композиції, то здалося би, що увесь альбом - це одна довга пісня. Можливо, запеклі шанувальники groove i death metal складуть іншу думку про цей реліз, але мені це видається саме так.

Al-Namrood - Al Aqrab (2024), Black/Folk Metal

Шайтан рекордс презентує новий повноформатний реліз саудитів Al-Namrood. Цього разу напрочуд багато етноскладової, на відміну від попереднього лонгплею, який був маломелодійним і значно важчим. Тут же східного фольку хоч відбавляй, однак виразних чіпляючих мелодій я не помітив. Усе звучить якось дуже рівно, середньотемпово й одноманітно. Звісно, орієнтал атмосфера й шарм дуже відчутні, але метал складова, на жаль, надто примітивна й зовсім нецікава.

Æthĕrĭa Conscĭentĭa - The Blossoming (2024), Atmospheric Progressive Black Metal

Пригадую цих прогресивних французьких блекерів ще за попереднім альбумом, де партії саксофону їм виконував тіпок із White Ward. На новому релізі інший саксофоніст, але солячків цього інструменту менше не стало, і вони чудові (внятні, мелодійні, без какофонічної авангардності). А ще в музиці колективу додалися якісь східні етнічні мотиви. Загалом міцний прогресивний реліз із хорошою мелодикою. Думаю, може зайняти топове місце у річному жанровому рейтингу.

Samsas Traum - Kalk (2024), Gothic Metal

Давненько я не слухав цього Сашу Каште. Таке враження, що років 10 вже від нього нічого не чув. Останнє, що пригадується, це якісь казочки про Асєньку і крен в електронщину. Але оцей свіжий реліз звучить цілком металево, ще й з бластбітами і є умовно сукупним образом німецького готік металу: чуємо тут багато інфлюенцій від інших гуртів, хоча власний почерк зберігся, і не в останню чергу завдяки впізнаваному вокалу Каште.

1310M - Нема Життя (2024), Atmospheric Black Metal

Українська сцена продовжує радувати якісними релізами та молодими іменами. Дебютний альбом ізюмського колективу 1310M є тому яскравим підтвердженням. Відразу відчувається дух харківської школи, а ще конкретніше небайдужість хлопців до творчості Drudkh. Як і у випадку з щойно згаданими грандами, ці молоді митці також використовуть лірику відомих українських письменників, як от Шевченка, Лесі Українки, Олександра Олеся і т.п. Основний лейтмотив альбому - туга за рідним краєм. Музичний супровід вдало поєднується із такою лірикою - звучить усе це дуже тужливо, емоційно та дуже душевно, а звуки бандури майстерно додають українського етноколориту. Рекомендую цей альбом для прослуховування.

Sorrowsight - Essence Of Existence (2024), Gothic/Doom Metal

Підкину ще української свіжини. Знайомимося - дебютний реліз одеситів Sorrowsight. Приємно порадували - файний саунд, гарні мелодії, експресивний жіночий вокал (від екстриму до чистого) і багато лідируючої скрипки. Усе це нагадує якусь суміш із Opera IX, Dark Lunacy i Tvangeste. Будемо й далі слідкувати за цим перспективним молодим колективом. Сподіваюся, будуть ще прогресувати.

Samsara - Charon's Lullaby (2024), Atmospheric Doom/Death Metal

А це ще один думовий реліз, який вартий уваги шанувальників цього жанру. Якось не часто мені трапляються останнім часом путні альбоми на цій ниві, тому вдвічі приємніше, коли натрапляєш на такі знахідки. Це другий повноформатний реліз словацького гурту Samsara. Виконаний він у найкращий дум-дет традиціях із креном у фюнерал (на платівці, по суті, лише два повноцінних треки на 17 та 14 хвилин + 2 інтерлюдії із жіночим вокалом). Матеріал потужний, щільний, з глибоким гроулом, але водночас незанудний і немонотонний, як то часто буває з чистим фюнералом. Є динаміка, є хороші мелодії. Можу рекомендувати цей альбом до прослуховування.

Officium Triste - Hortus Venenum (2024), Atmospheric Doom/Death Metal

Нідерландці Officium Triste підвезли файну порцію дум-дету. Цим старичкам із 90-х, до яких я раніше ставився доволі прохолодно, цього разу вдалося смачно занурити слухача у кінець тих самих 90-их - початок 2000-х і видати зразковий хрестоматійний матеріал. Чого тільки варта "Anna's Woe" - ідеальне відтворення золотого фонду жанру - просто став у вітрину як цінний музейний експонат. Дуже красиво і ностальгічно,  ще й з якісним саундом. Ріспект дідам.

Moisson Livide - Sent Empèri Gascon (2024), Black/Folk/Heavy Metal

І ще одна приємна несподіванка - дебютний реліз від фронтмена Boisson Divine, який створив свій власний проект. Обігравши назву основного колективу, назвав цей проект Moisson Livide. Дуже мене порадував цей альбом. Він агресивніший, ніж BD, і якість запису тут мені більше подобається. Майстерне поєднання швидких блекових бластбітів з геві соляками і гасконським фольком. Однозначно в жанровий топ року!

Labyrinthus Stellarum - Vortex Of The Worlds (2024), Atmospheric Black Metal

Приємна несподіванка - другий повноформат від одеських пацанчиків Labyrinthus Stellarum не забарився. Лише минулого року дебютували, а тут вже й на другу платівку спромоглися. На відміну від попереднього релізу, тут стало більше електронщини, та й загалом відчутний крен у пост блек і блекгейз. Найбільше сподобалися перший і третій треки. Рекомендую ознайомитися.

Korpituli - Pohjola (2024), Black Metal

Надибав ось такий фінський дует із Оулу, який грає щось на зразок славнозвісного Storm, можливо, місцями трішки важчий його варіант (бо без жіного вокалу), але концепт один в один. Практично нічого нового, ще й запис сируватий. Але для олдскул фенів згодиться. Увімкнув і поностальгував 40 хвилин.

Rotting Christ - Pro Xristou (2024), Epic Black Metal

Від видатних колективів завжди очікуєш якости, навіть від таких древніх як греки Rotting Christ.  Але, на жаль, новий повноформатний реліз цих дядьків не дотягнув до очікувань. Наче й мав би сподобатися, бо він таки доволі мелодійний й малоагресивний цього разу. Однак за помпезністю й напищеністю нема душевності. Усі композиції дуже однотипні, самоповторення на самоповторенні. Хотілося би трохи різноманітності. На жаль, цей реліз дещо розчарував.

Kajsa Balto - Rájás (2024), World/Neofolk

Випадково натрапив на цю норвезьку саамку і її четвертий номерний лонгплей "Rájás". Дуже файний ліричний, душевний матеріал, який поєднує в собі: pop, world, neofolk і навіть трохи шаманізм. Доволі непересічний реліз, треба брати в колекцію.

Lëichentrichter - For Now And Never (2024), Post-Black Metal/Deathcore

Якщо вірити метал архівам, то Lëichentrichter - це ванменбенд із Німечинни. Тут дивує не країна походження, а те, що за цим проектом стоїть лише одна людина. Слухаючи альбум "For Now And Never", геть не подумаєш, що увесь цей масив - робота лише одного чоловіка. Так потужно й насичено він звучить. Дуже якісний сплав блеку з деткором, який максимально нагадує творчість Lorna Shore. Відсилку до американців можна вважати компліментом цьому німцю, адже він видав справді гідний матеріал.

Cruel Mother - Cut Down For The Earth [ep] (2024), Folk/Doom Metal

Пропоную ознайомитися з дебютною роботою лондонського квінтету Cruel Mother, який грає у жанрі фолк дум метал. Чисті жіночі й чоловічі вокали, багато ліричної скрипки, некваплива ритм секція і дещо така психоделічна атмосфера. Навіяло мені тут Subrosa у купі з Hexvessel, ще й трохи Mael Mordha. Отакі змішані асоціації.

Blade And Bath - Rotten In Loneliness (2024), Depressive Black Metal

Ще свіжий у пам'яті минулорічний доробок кропивницького ванменпроджекта Blade and Bath, а тут вже й нова робота підійшла. І знову не розчарував хлопчина. Дуже мелодійний і в міру депресивний матеріал. Шкода, що цього разу зовсім без україномовної лірики (певно, автор активно інтегрується там у канадській еміграції, тому тепер усе англійською). А загалом хороший, альбум, окремі треки якого доволі чіпкі, як от "Eternal Nothingness" або "Trouble Sleeping". 

Saltatio Mortis - Finsterwacht (2024), Medieval Folk Metal

Видатні німецькі медієвальщики нагадують про себе черговим повноформатним релізом. У прес релізі пишуть щось про те, що взагалі не планували цей лонгплей, а хотіли лише парочку нових пісень зробити перед великим туром Німеччиною, але матеріалу вийшло на понад 40 хвилин. Відзначу, що альбум відкриває епічний опус на 9 хвилин з непритаманними для гурту елементами симфо паверу. До речі, вокально тут навіть долучився Кюрш із Blind Guardian.  Наступний трек "Schwarzer Stand" у співпраці з Faun - геть типова фаунівська робота з дещо металізованою ритм енд драм секцією від SM. Ну, а далі вже йде традиційний Saltatio Mortis останніх років - передбачувано і очікувано. Цього разу навіть англомовні треки, яких тут два, не розчарували, вийшли доволі слухабельними.