Ну, що можна чекати від легенди й флагманів жанру - тільки якості, тому очікування завше завищені. Щоправда, цього разу нічого не очікував, альбом для мене вийшов несподівано. І мушу зауважити, що це доволі непогана робота. Як мінімум краща, ніж дві попередні 2016 та 2020 років. На цьому релізі знайдуть для себе щось цікаве, як любителі бадьорого агресивного мелодету, так і ті, що люблять ліричну сторону DT з чистоголоссям та клавішами (баладки "One of us is gone" та "False reflection" геть вдалі). Слухаємо й насолоджуємося.
Немає коментарів :
Дописати коментар