Kokomo - Kokomo (2013), Instrumental Post-Metal

Якось пройшов повз мене цей хороший гурт. Лише на третьому номерному я їх помітив. І скажу вам, що дуже хороша робота вийшла у цих німецьких пост-рокерів. Якщо коротко, то охарактеризую їх музику як лайтову версію Mono, але лайтову не в плані легкості звучання (тут якраз навпаки - доволі жирний гітарний саунд, що місцями нагадує дебютну роботу фінів Betrayal at Bespin та американців Russian Circles періоду "Geneva", а в легкості сприйняття. Композиції коротші, ніж в японців, та й розкачка до кульмінації проходить динамічніше.

Гайдамаки - Годі спати! (2013), Folk Rock

Таки сталося! Нарешті Ярмола і Ко. випустили в світ дебютний альбом оновленого складу гурту Гайдамаки. Офіційна презентація альбому відбулася в Києві 13 квітня. Ну, і звісно, я не можу не вставити свої п'ять копєєк щодо цього нового релізу. І щоби довго не томити вас, відразу зазначу, що альбум вдався. Тепер можна точно стверджувати, що із одного хорошого гурту маємо два не менш хороші. Вважаю, Гайдамаки дали гідну відповідь минулорічному кружальцю Kozak System. Мої побоювання щодо можливого провалу нової роботи Гайдамаків не виправдалися. Можливо, саме через ці побоювання "Годі спати!" перевершив мої очікування. Альбом вийшов дуже широкий та різноплановий, як в плані музики, так і в плані текстів. Як зазначили самі хлопці, новий альбум - то еклектика різних стилів, і то справді так - тут вам і хіп-хоп, і фолк рок, і блюз, і попс, і клезмер, і навіть славонік паган метал. Щодо текстів то їх тематика мегарізноманітна: від гостросоцільної про нічних тьолочєк з окружної на південній Борщагівці до слов'янської міхвології про меч Арея. Якщо Kozak System до роботи над своїм новим альбомом залучили вітчизняних митців, то Гайдамаки звернулися за допомогою переважно іноземних музикантів. Про них можна почитати у прес-релізі. Певно, це відіграло свою роль на загальному звучанні: всі ці музичні експеременти з іноземцями дають підстави почепити ярлик world music на гайдамаківське "Годі спати", у той час, коли козаксістемівську "Шаблю" можна просто охрестити укрфолкроком.Ось така от порівняльна типологія творчості двох споріднених гуртів. Ще кілька слів про трек-ліст: кількісно "Годі спати" програє "Шаблі" - із 13 композицій 3 були присутні на альбомі Kozak System. Чи то нестача матеріалу, чи то велике бажання донести до людей і своє прочитання каверів на моторхедівську Ace of Spade, братогадюкінівську "Гей Іване" та пісню "Гайдамацьку" на слова Т.Г. Шевченка змусили Гайдамаків включити їх на новий альбом. Також тут присутня оновлена версія пісні "Ефір", яка відома поціновувачам творчості гурту ще з альбому "Кобзар" 2008 року. Отже, не враховуючи інтро, маємо лише 8 реально нових композицій. Вже очікувано порадували "Передзвони мені пізніше" та "Літо", які попередньо виходили синглами. Найбільше вразила своєю експерементальністю та оригінальністю "Меч Арея" спільно з тувинським майстром горлового співу Альбертом Кувезіним. Дуже хвайно вийшло. Сподіваюся на подальшу плідну співпрацю Гайдамаків з цим екзотичним музикантом. Отож, маємо якісний ворлд реліз з вагомим душком балканізації, майстерним аранжуванням і добротним саундом. Качнути можете за цим посиланням вкінтакті.

Офф. прес-реліз: "Як і раніше, музика рідної землі залишається основою творчості гурту. Але в новій роботі з’явилося відчутно більше рокової важкості в звучанні, а соціальна, ба навіть бунтарська складова стала характерною рисою нового альбому Гайдамаків. Мабуть, саме тому можна сказати, що "Годі спати!" вийшов альбомом по-справжньому "гайдамацьким"! Гайдамацька музика – це щира та незалежна українська рок-музика, без жодного прогинання і загравання, безкомпромісний патріотичний рок без шароварщини та фальшу, без награного позитиву та прагнення бути добрим для всіх... Заклик до боротьби, співзвучний нашому часу, який чітко проходить через весь альбом та закладений в самій його назві – "Годі спати!". Запис альбому зроблено у Варшаві, до співпраці над альбомом долучилися: Che Sudaka (Іспанія), Apollo 440 (Англія), Каміл Беднарек (Польща), майстер горлового співу Альберт Кувезін (Тува, Росія), скрипаль-віртуоз Василь Попадюк (Канада), а також Dr Nelle Karajlic (Сербія, екс-"No Smoking Orchestra"), Каша Сальцова ("Крихітка")... Альбом "Годі спати!" можна сміливо вважати справжньою європейською роботою світового рівня!"

Amorphis - Circle (2013), Progressive/Melodic Metal

Добротний, рівний альбом від легенди хвінського металу. Не провальний і не шедевральний. Без експериментів, без авангарду, особисто я і прогресиву тут теж не помітив. Просто мелодичний безпретензійний метал зі значною долею хітовості. Напевно, це той випадок, коли не потрібно проводити якісь паралелі чи порівнювати з кимось чи з чимось. Звісно, тепер такою музикою майже нікого не здивуєш, але якби я, наприклад, у кінці 90-х чи на початку 2000-х почув такий альбом, то очевидно відніс би його до категорії шедеврів. Насправді, новий лонгплей Amorphis-a можна вважати більш ніж вдалим, бо він поєднав у собі старі нотки, які добре знайомі олдскульним поціновувачам творчості цього фінського колективу ще з часів "Tales from the Thousand lakes" та "Elegy", із сучасним звучанням групи зразка "The beginning of Times" і "Skyforger". Модерновий шкваловий гітарний тагтгренівський саунд, правда іноді кашоподібний (це як недолік), поєднався із класичними для Amorphis-a флейтоподібними фольковими пентатонічними мелодіями клавіш. До речі, доля фольку на цьому альбомі як ніколи вагома, він відчутний практично у кожній пісні: як у гітарних партіях, так і в клавішних мелодіях. Щодо загальної картинки звучання, то під час прослуховування альбому постійно здається, що ти це все десь вже чув: ось шматочок із Nyphetamine англійців Cradle of Filth, ось ще кілька рифів від шведів Hypocrisy, гітарний шквал із брутальним вокалом а-ля норвезький Immortal, а ще ось проскочив фрагмент із останнього доробку їх земляків Eternal Taers of Sorrow. Однак це все скоріше плюси, ніж мінуси, бо матеріал приємний і слухається легко. Переконаний, що ще не раз переслухаю "Сircle" і, ймовірно, навіть відвідаю вересневий концерт фінської метал легенди Amorphis у Києві. кочать і насоліджуватися тут

HIM - Tears On Tape (2013), Love Metal

Нєльзя пропустіть такоє собитіє! Новий альбум від послєднього інтєлігєнта-романтіка в маси! Для всіх, хто пісяє кіпйаточком від такої музики і просто для прихильників льогкохо лавлі поп мітолу - новий реліз від HIM - "Сльози на плівці". Як мені здалося, загалом громадськість дуже схвально відгукується про цю нову роботу хвінів. Дехто навіть стверджує про потяжчення у звучанні і навіть легку придумованість матеріалу. Лічна асабисто я не помітив цього, але те, що билая хітовість повернулася - це хвакт. Можливо не така чіпляюча як на "Greatest Lovesongs, Vol. 666" чи "Razorblade Romance", але вона присутня. Тому бігом кочайте, включайте цей альбум своїм тьолочкам і пріятного вам любовного врем'япрєпровождєнія! пасилання

Воанергес - Цілющий рок древнього Києва (2013), Ethno Fusion Rock

Нарешті, нарешті, нарешті з'явився у мережі новий альбом (четвертий номерний) українського гурту Воанергес, що був заснований ще в далекому 1998 році. Але не буду вдаватися в історію колективу та його дискографію, бо про це можна почитати нижче у рецензії Євтушенка, а ліпше напишу кілька слів про музику. Новий альбом підняв Воанергес ще на один якісно вищий щабель! Від релізу до релізу як якість самого матеріалу, так і якість, власне, запису у цього  гурту росте й росте! Не став винятком і Цілющий рок древнього Києва. Звук просто кристалічно чистий і чіткий! І це справді етно фюжн, не просто ворлд чи фолк, музика Воанаргес поєднала у собі безліч стильовиш хвішок.Ось і на новому альбомі, окрім традиційного етно, хоча яке ж воно традиційне, тут правильніше сказати - юкрейніан клерікал медієваль, враховуючи, що хлопці беруть за основу духовну музику Київської Русі, я почув заміс і з різних стилів, як от: блюз, хіп-хоп, арт-рок  і навіть тріп-хоп. Радує, що Воанергес не відмовився від тяжкого звучання гітар, яке він впровадив ще на попередньому альбомі. Зі слів самих музикантів,  основною новинкою на альбомі 2013 року є використання електро-ліри, яку музиканти зробили самі, зліпившви в одне ціле традиційну колісну ліру з йонікою. Коротше, менше слів, а більше музики! Швиденько оцініть нове творіння Воанергес і не розчаруєтеся! Як завше, море етнічних інструментів, оригінальний саунд, супермайстерні вокальні партії (місцями  в три голоси) - це все робить гурт Воанергес унікальним не лише в межах укрфолкроку, а й загалом у світовій етно рок музиці. Закінчу свій невеликий огляд цитатою одного з учасників цього чудового колективу, бо хочеться вірити, що врешті-решт нарід роздуплиться та оцінить меговисокий рівень майстерності та унікльності гурту, який поки що несправедливо невизнаний: "Ми точно знаємо, що наша музика далеко не гірша за ту, яка звучить в українському інформ-просторі. Більше того, ми впевнені, що наша музика робить людину кращою, глибшою. Взагалі-то ми робимо доволі серйозну музику, до якої більшість людей, на жаль, не звикла, але віримо, що українці – це мудрий поміркований народ, який, зрештою, перестане слухати пісні про «сіськи-піськи», а зверне увагу на цікаві тексти, незвичні, але рідні мелодії..." 

посилання на скачування