ShareThis

13 листопада, 2014

Diathra - Fascinating Impulses (2014), Gothic/Doom Metal

Останнім часом помітив у собі трєпєтность отношенія до мелодік death-doom з олдскульним звучанням. Ностальгічні чувства так і нахлинають. Як же добре відчути себе років на 10-15 маложе! Білоруському гурту Diathra cвоїм третім номерним вдалося знову нагадати мені про цю мою слабінку та змусити задуматися о билой мєтал юності маєй. Врємйа біжить, усе міняється, а прихильність до класичного б'юті енд біст з неспішним ритмом та гарною мелодикою лишається. Я, як ті пєнсіонєри, шо будучи до конца вєрними ідєалам марксизму-лєнінізму, щовиборів голосують за комуняк. Не зраджуємо традиціям :). Ну, а по альбуму особливо й нічого додати. Класіка, з легким нальйотом сімхвонік і, ну, зовсім невагомим запахом прогресіву.

Svarga - Spirit Of The Land (2014), Pagan Black Metal

Понад 10 років мовчання і тут на тобі. Українська Сварга воскресла. А пригадую той далекий 2003-ій, коли прикупив собі у славнозвісному Core shop-i касєтку з їх дебютним альбомом "Символ Волі". Люди добрі, десятиліття минуло, а віз і нині там. Нє, звісно, по нинішньому саунду команди питань немає - вишка, ну, але ж тематику треба міняти або хоча б скорегувати по-новітньому. Ну, скільки вже можна про ту явь, пєруна і християнських холуїв торочити. Краще б уже зовсім перейшли в націоналістичну канву. Тим паче, нині це трендово: про синьо-жовтий стяг, тризуб золотий та Україну від Сяну до Дону. У цьому контексті на альбомі реально свіжо-актуальною піснею виявилася лише "Зброї закон", а от "Скрегіт Мечів" та "Символ Волі" виявилися лише переграннями з вищезгаданого дебютника. В ітізі, надто мало натворили хлопці за такий великий проміж часу. Ліпше би скерували свої творчі потуги у русло свого другого дітища - легендарного Ой-RAC-івського Сейтару, та врешті випустили давно обіцяний другий реліз.

12 листопада, 2014

Reysswolf - Alpha (2014), Folk Metal

Для відбитих, ультракрайніх хванатів стандартного німецького медієваль метал - цей реліз. Висловлюся мегалаконічно - далеко ненайкращий плагіатний сплав із In Extremo і Subway to Sally. Дуже скуднєнько і вторинно. Вокаліст тужиться під манеру інекстремівського Єдинорога, а скрипучі гітарки нагадують ранніх Сабвеїв. Ось і все. Оригінальності  - нуль, винахідливості - нуль у квадраті. Навіть волинкарське гудіння не рятує від загальної сірості. Єдиний плюс - переважно авторська мелодика, але й вона блякла.

Protokult - No Beer In Heaven (2014), Atmospheric Folk/Black Metal

Зібралися слов'янські емігранти у Канаді й вирішили грати фолк мітол, як оті круті хлопці або як інші. І безліч фолкмітольних колективів їм до душі, то вирішили вони зібрати вершки, так сказать, лучшеє із уже існуючого. Але ж результат не дуже сімпатічний. Ну, приблизно таке враження складається після першого прослуховування нового релізу команди Protokult із Toronto. І навіть звучання їм вдалося більш менш порядне накрутити, а от із зведенням біда - про стилістичну концепційність та монолітність, певно, не чули. Польот хвантазії - граємо, шо знаємо. Не буду зараз перераховувати все, що вони напичкали й накрали в інших гуртів для свого альбуму, лише один хвакт: альбум відкриває пісенька у традиційному бір фолк метал стилі, а закриває якась стібна растаманська копозиція на йоніці. Розрив. Це ще ви середину не чули (там і треш, і павер, і паган із скрипками-дудками). А! Ще не можу не згадати фемалє вокал - він то наче й неплохой, ну, але місцями тьотка так виє, що їй би якийсь сімхвонік павер співати, а не хволк. Ну, коротше, це жесть, коні й люди - все змішалося. Однозначно гурт стоїть на роздоріжжі. Сподіваюся, до наступного альбуму рєбйата визначаться зі стилістикою, бо ж ніззя так паплюжити метал музику. 
скуштувати бєспрєдєл/download

10 листопада, 2014

The Morningside - Letters From The Empty Towns (2014), Progressive Death/Doom Metal

І знову чуточку русского - новий альбум від масквічєй The Morningside не вразив. А знатна ж група колись була! Такий хороший меланхолік думєц нарізали хлопці. А тепер що? Якийсь недопрогресів, недомелодет, та ще й скрім якийсь неприємний та надокучливий. Сумбурні гітарні соло починають набридати вже з другого треку, далі ше нудніше. Трохи цікавіше стає під кінець, а саме з інструментального сьомого треку, потім трохи сінематік елементів у восьмому і чистоголосяя у останньому, але то не рятує загальну ситуацію. На мою особисту думку - не зарах, могли щось ліпше наваяти, маючи такий-то потенціал!