Ця сторінка повністю присвячується музиці. На радість і в кайф усім справжнім меломанам. Для кожного, кому музика – не просто набір звуків, а стан життя і спосіб мислення. Тут ви знайдете рецензії на новинки вітчизняної та закордонної музики. Специфіка рецензування – жива комічна суб’єктивна форма, збагачена різноманітними лексичними та стилістичними засобами. Отож, гайда в безмежний світ музичних відкриттів!
Продовжимо мітельальтер тематику новим четвертим номерним альбумом від німців із Нюрнберга Ignis Fatuu. І хоч цей гурт теліпається десь у другому ешелоні, очікував від них більшого. А може, переслухав новинок від грандів жанру із двох попередніх дописів, тому свіжак Ignis Fatuu видався мені геть бляклим. Слід зауважити, що на цьому релізі рєбйата додали гітарної важкості, тому із мітальтер року їх можна знову зарахувати у лави німецьких фольк металістів. Є тут і повний арсенал етнічних інструментів, і мелодика, у принципі, непогана. Але якось так воно все прісно і буденно звучить, що на багаторазове прослуховування ця платівка не надихає. сцилочка/download
Як то часто кажуть на творчість Tanzwut - "рамштайн з волинками". Так от свіжий десятий номерний альбум гурту стовідсотково підпадає під таку характеристику. Модерний прилизаний саунд, речитативні заспіви та хітові мелодійні приспіви. Але й від медієвалю хлопці не відходять - волиночна мелодика присутня у всіх треках, і вона, скажу я вам, доволі хітова на цьому релізі, що не може не радувати. Teufel і Ко. не підвели і видали цього разу дуже хвайну платівку. Буду відвертим і скажу, що "Schreib Es Mit Blut" мені більше сподобався, ніж крайня робота In Extremo. Незабаром побачимо, що нам запропонують свіженькі альбуми Schandmaul i Letzte Instanz. А поки насолоджуємося справжньою танцвутовщиною/download
Якось завше важко рецензувати улюблені банди, бо їх легко переоцінити і дуже важко критикувати. Тому перед написанням цього тексту прослухав новий 12-ий номерний доробок німецьких фолкмітолістів In Extremo добрий десяток разів, щоб бути більш-менш об'єктивним. Відразу скажу, що загалом реліз "Quid Pro Quo" однозначно кращий від попереднього кізяка "Kunstraub". Тут знову присутні не лише авторські, але й чисто медієвальні мелодії. Зокрема, сподобалося нове прочитання "Palastinalied". Однак суперхітових речей, які б відразу влазили в голову та чіпляли душу немає, ну, хіба що за винятком "Lieb Vaterland, magst ruhig sein" - лірично, патріотично і з "чувствами" - єдина річ на альбомі, яку після першого ж прослуховування захотілося прогнати повторно. Із цікавинок даної платівки ще відзначу появу на ній спеціально запрошених едішенал гест-вокалістів: славетного Хансі із Blind Guardian у пісні "Roter Stern" (нє удівілі) і мейнстрімового Маркуса Бішофа із Heaven Shall Burn - у "Flaschenteufel" (нєажиданний паварот). Ну, а от що не сподобалося (хоч і звучить кумедно), так це загравання із рашен фан-сектором у вигляді переспіву заяложеного рос. нар. гіта "Чьорний воран". Припускаю, українцям приємніше було б почути у виконанні In Extremo "Ой у вишневому саду...", ну, чи хоча б "Горіла сосна". Міхаель справився би! Але шо маємо, то маємо. Минулоріч гурт In Extremo відсвяткував своє двадцятиріччя!, і думаю, всі вірні хвани обов'язково відвідають концерти команди, які проходитимуть цієї осені в рамках ювілейного туру (сподіваюся, добряче роздадуть у Києві). лінк/download
об'ємний 360-градусний відос на "Sternhagelvoll"
+ гангста-кліп на бадьору відкривачку "Stortebeker"
Ось вам четвертий номерний від шведів Fejd. Не знаю, яким чином вони потрапили в метал-архіви, бо, наскільки пригадую, грали завше фолк-рок, а точніше вікінгарок, але тепер чомусь громадськість віднесла їх до металу. Ну, то таке, насправді, металу тут мало, а от типового вікінгароку - хоч греблю гати! Загалом, нєплохо, навіть Otyg-ом попахує, але якось без душі, без пристрасті. на разок/download
Наступним пост-роковим релізом, про якого варто тут згадати, є п'ятий номерний альбум знаних німців Long Distance Calling. Ці рєбйата постійно експериментують, тому було важко щось передбачити. Але вже після першого прослуховування можу сказати: "це зачьот!" Дещо несподіваний хід від пост-мітолу, від прогресиву, від інструменталу - фактично до альтернативного поп пост-року. Ну, і канєшно олійки підлив у це свіже багаття новоспечений вокаліст гурту, але добре нам відомий норвезький виконавець-сонграйтер, протеже вєлікого гурту Anathema - Пітер Карлсен. Так-так, саме він вокалить на цьому альбумі. Більше того, здається мені, що окрім вокалу він ще й деякі власні музичні ідеї втілив на цій платівці. Загалом схвалюю цей тандемний експеримент, вважаю його вдалим і рекомендую всім зацінити/download
