Ars Onirica - II: Lost (2022), Melodic Doom/Death Metal

Надибав такий дум-детовий реліз із відголосками минулого. Це другий повний формат італійського ванменпроджекта Ars Onirica. Видно, що цей Алессандро ностальгує за золотими часами жанру. Матеріал як по формату, так і по запису ніби із кінця 90-х - початку 2000-х. Прогнав кілька разів, аж ностальгнув. На вухо дуже приємно лягає. Для олдскул фенів те, що треба.

Aeternam - Heir Of The Rising Sun (2022), Symphonic/Folk/Death Metal

А це чергова порція замісу симфо дету зі східними мотивами від канадійців Aeternam. Що можна сказати? Точно монументальний альбум, за пафосом і якістю звучання на рівні з цьогорічним Septicflesh. Але як і грекам, тут теж не вистачає чіпляючої мелодики. Є ліричні, доволі мелодійні фрагменти з орієнтал чистоголоссям в дусі Orphaned Land, є навіть теріонівський  симфонізм з хоровим співом. Коротше, купа всяких запрошених гестів і багатий інструментарій, але хітовості таки бракує.

Dirty Shirt - Get Your Dose Now! (2022), Folk Metal

Чесно кажужи, трохи рочарували цього разу румунські розбишаки Dirty Shirt. Очікував від них серйознішого й ціліснішого альбому. А вийшов заміс із усякої всячини, ще й зі стьобом! Тут можна почути і раннє альтернативне кор звучання гурту, і джент з електронщиною, ну, і звісно, фольк, якого, як на мене, стало трохи менше. Чи, можливо, так здається, бо він потопає у всій цій мішанині. Ну, і активне використання англійської у текстах теж не пішло на користь. Ще прожену кілька разів, але поки що - перспективний кандидат на розчарування року. Хоча є пара-трійка хороших композицій (як ото "Geamparalele").

з відео слухаєтсья веселіше

Bilodub - Insight (2022), Hard Rock

Цікавий підгон від фронтмена Сокири Перуна. Мініальбум містить всього 5 треків, але докорінно відрізняється від творчості вищезгаданого гурту (хіба що голос та манера співу Арсенія не змінилися). Передусім, відзначу дуже якісний запис, аранжування і зведення. Суперсильна монументальна 15-хвилинна відкривачка із споукен вордом, елементами фольку й симфо (хотілося би такого більше). Далі йде душевна баладка зі скрипковими, потім трохи блюзу й стоунеру, за ними атмосферіка трохи накинули, ну, і закривачка теж доволі бойова із пост-блековим Drudkhівським присмаком. Вийшов доволі різнобарвний цікавий альбум, який я рекомендую до обов'язкового прослуховування.

Wolfheart - King Of The North (2022), Melodic Death Metal

Знову професійно, якісно, але якось прісно і вторинно. Навіть додатковий чистоголосий вокаліст не рятує ситуацію. Хуковості не вистачає, все тече як вода, нічого не запам'ятовується. Чергове розчарування від Туомаса і Ко.