Vermilia - Ruska (2022), Atmospheric Pagan/Black Metal

Фінський ванвуменпроджект Vermilia повертається із другим номерним альбомом, ще ліричнішим і душевнішим, ніж попередній дебютний реліз. Дуже приємний прифолькований атмоблечок. Акустичні частини нагадали Empyrium. Не сподобалося лише накладання екстрим вокалу на чистоголосся. Як на мене, окремо ці вокали звучать краще. А так-то, платівочка вдалася, особливо добре зайшли треки 4 і 6. Рекомендую.

Ellende - Ellenbogengesellschaft (2022), Post-Black Metal

Чекав кращого від цього австріяки. Така гарна обкладинка альбому, із симпатичним кабанчиком. Ех, думав, і начинка буде смачна. Нібито й все на своєму місці. Середньотемповий мелодійний пост-блечок з акустичними вставками, фрагментами чоловічого чистоголосся з душком Empyrium і споукен вордом, однак доволі рівний. Як то кажуть, немає за що вуху зачепитися. Грає собі й грає, зовсім не відволікає - фоновий реліз.

а от відео хороше вийшло, щемливе

ColdWorld - Isolation (2022), Black Metal

Певно, пробудили й активізували цього німця події в Україні. Ще на початку березня він раптово вийшов із тривалої сплячки і видав інструментальний сингл з українською назвою "Весна". А вже у вересні розродився черговим лонгплеєм. Судячи із назв треків, альбум просякнутий пандемічними настроями. Звучить не депресивно, а скоріше просто меланхолійно. Скрипкові додають сумного шарму. Непоганий зразок постблеку - слухаємо.

Ars Onirica - II: Lost (2022), Melodic Doom/Death Metal

Надибав такий дум-детовий реліз із відголосками минулого. Це другий повний формат італійського ванменпроджекта Ars Onirica. Видно, що цей Алессандро ностальгує за золотими часами жанру. Матеріал як по формату, так і по запису ніби із кінця 90-х - початку 2000-х. Прогнав кілька разів, аж ностальгнув. На вухо дуже приємно лягає. Для олдскул фенів те, що треба.

Aeternam - Heir Of The Rising Sun (2022), Symphonic/Folk/Death Metal

А це чергова порція замісу симфо дету зі східними мотивами від канадійців Aeternam. Що можна сказати? Точно монументальний альбум, за пафосом і якістю звучання на рівні з цьогорічним Septicflesh. Але як і грекам, тут теж не вистачає чіпляючої мелодики. Є ліричні, доволі мелодійні фрагменти з орієнтал чистоголоссям в дусі Orphaned Land, є навіть теріонівський  симфонізм з хоровим співом. Коротше, купа всяких запрошених гестів і багатий інструментарій, але хітовості таки бракує.