Відразу
скажу, що альбом дуже хороший навіть незважаючи на те, що від первинного складу
лишився лише гітарист Андерс та клавішник Айнер, якого на цьому альбомі
практично не чути. Перше запитання, яке виникло перед прослуховуванням, а чи
буде тут метал. А він тут таки є і в добрячій дозі. Ні, повернення до джерел не
сталося (та й таким вже нікого не здивуєш тепер) але й у відверту солодкоголосу
попсу теж не скотилися. Tristania обрала інший шлях, і вважаю це правильний
вибір. На "Darkest White" норвежці майстерно поєднали свою темну,
іноді навіть зловісну атмосферу з сучасним трендовим готік звучанням. Різноманіття
вокалів дуже радує. І нехай Андерс не Мортен Веланд, а Маріанджела не Вібеке,
втім вони продемонстрували високий рівень вокальної майстерності. До того ж цей
вокальний дует доповнений екстрим беком басиста Оле та надзвичайно приємним
чистим чоловічим вокалом Кйетіл Нордхуса, більш відомого як вокаліста Green
Carnation. Звукорежисером та саундпродюсером цього альбому є Крістер-Андре
Сідерберг, той самий чувак, який спродюсував минулорічний альбом Anathema. Тому
природнім є, що нова Tristania збагатилася раніше незнаним для себе
атмо-роковим, дещо кашоподібним (див. шугейзинговим) гітарним звучанням із
присмаком построковості. Не буду виділяти якісь треки, бо вони всі по-своєму
хороші: деякі агресивні, приблековані з темною картинкою, а деякі навпаки могли
би навіть позмагатися на роль хіта Євробачення (у хорошому сенсі). Вам судити,
а мені припав альбом до душі - в топ року 2013!
качати тут
Немає коментарів :
Дописати коментар