Mono - Requiem For Hell (2016), Post-Rock/Instrumental

Попередньо переглянувши відео на заголовну композицію із нового дев'ятого номерного альбому японців Mono, подумав: "Ось воно, нарешті знову повертаються до мощнєйшої стіни звуку, знову набувають пост-металевих ознак". Але коли прослухав повністю новий реліз, то зрозумів, що відео те виявилося кидаловом-заманухою для створення wow ехвекту. "Requiem For Hell" аж ніяк поц металом не назвеш, до того ж, і притаманної Mono мега душевності тут теж немає. Ні, я не стверджую, що цей реліз є шлаком та відстоєм. Насправді, він хороший, і, певно, якби я почав ознайомлюватися з творчістю гурту саме з цієї платівки, то був би у мега ейхворії та захваті. Однак, коли слухаєш Mono не перший рік, то знаєш, що ці рєбйата здатні на щось значно більше. На жаль, дуже прикро, але таких неймовірно глибоких композицій як "Ashes in the Snow" чи "Burial at Sea" (все ж таки, п'ятий номерний з оркестром був шедевральним) ви тут не почуєте. Симфонізм відійшов у небуття, а ті незначні партії скрипічних у перших двох композиціях альбому малопомітні та й не чіпляючі. Як і у випадку з новим доробком Alcest, тут теж поскаржусь на короткий хронометраж (лише 36хв). Заголовний трек альбому чомусь обрізаний навпіл, такий собі radio edit version (якраз бракує качової частини, яку можна було чути на прем'єрному відео). Фінальна композиція "The last scene" якась прохідна тринькалка. У підсумку маємо лише три з половиною повноцінних, вартих уваги, треки. скуштувати/download

епічний відос на половину титульної композиції