Sirenia - Perils Of The Deep Blue (2013), Symphonic Gothic Metal

А ось і колєгі Tristania по цеху теж не забарилися з новим альбомом. Ну, і що ви думаєте? Чи дав гідну відповідь Мортен Веланд своєму колишньому колективу? Прослухавши разок Perils Of The Deep Blue, можу сказати, що ні. Для мене Sirenia вже не торт. Цей попсо-пискливий голосок Ailyn вже на середині прослуховування почав мене добряче напружувати, чесно кажучи, з неабиякими труднощами дослухав до кінця цей понад 70-хвилинний опус. Ситуацію не рятує ні по-старому якісний гроул Веланда, ні симфо складова, що нагадує колишню Tristania, ба, навіть вкраплення додаткових інструментів (мандоліна, укеле, флейта, навіть терменвокс). Всеодно загальне муз полотно має шаблонний вигляд, безхітовий, безликий, правда, гарно записаний. Але ж іноді здається, що слухаєш якусь попсу на підкладці з тяжких гітар та електронних драмів. Пічаль! Не знаю, може, після другого прослуховування зміню свою точку зору, але поки альбом геть не впечатлів! Ану ж зацініть і ви, може, у вас інше враження складеться?!

кач!

Orphaned Land - All Is One (2013), Middle Eastern Folk Metal

Нарешті-нарешті! Ось він! Один з найочікуваніших альбомів року від найоригінальнішої групи - творців власного жанру middle eastern metal folk metal чи простіше - oriental metal. Цього разу довелося чекати не 6, а лише 3 роки. Очікування та вимоги до нової роботи Orphaned Land, як завше, надзвичайно високі. І, власне, мене цей альбум повністю задовольнив. Я давно чекав від цих богообранців саме такої музики. Це наймелодичніша та найфольковіша платівка ізраїлітян. А якже метал? ну, хоча б прогресив? Ні, їх тут фактично нема, за винятком окремих коротеньких епізодів та гроулу в одній пісні. Майже 90% усього альбому - це лірика. Такого ще OL не видавали. А! І якщо вам не до душі східні мотиви, то можете відразу проходити повз. Бо навіть мене, великого любителя, ну, якшо не великого, то доволі терпимого, до євр-арабської фольк традиції, під кінець альбому стало піднуджувати від цього хумусного мелосу. Все ж таки треба було його трішки розбавити екстремальними партіями. Але взагалі "Усе - єдине" (див. пояснення назви на обкладинці альбому) - дуже хвайний альбом, який я ще переслухаю не один раз. Щодо лірики - то тут без новизни: мир жювіфів та арабів, свобода, братерство, релігійний гуманізм. В музичному плані іноді виникають асоціації з Therion (особливо в фрагментах з хорами), а коли Кобі Фарі співає англійською лірику, то ось-ось здається йому почне підспівувати Серж Танкіян (такі моменти уж більно нагадують твірчість нєбезізвєстного вірменина). Ну, що рєбйата, їжте мацу з хумусом і інджойте кошерну музику Orphaned Land.

кошерний лінк на скачування

Agathodaimon - In Darkness (2013), Melodic Black/Dark Metal

Скучили за добрітним мелодік блеком? Ось вам свіжачок - новий альбом від підзабутої німецької симфо-блек легенди кінця 90-х. А вони таки живі, а вони таки ще творять. НЕ скажу, що шедевр, але доволі моцний мелодичний альбом. Вже не сімхво, а скоріше мелодік екстрім дарк метал. Кілька разів можна прогнати на дозвіллі, що вам і рекомендую. Певні фрагменти чіпляють.

ресурс

Eternal Oath - Ghostlands (2013), Symphonic/Melodic Death Metal

І ще один хороший альбум! Чесно кажучи, не пригадую, чи знайомився раніше з творчістю цього швецького колективу, тому ніяких особливих очікувань до альбому "Ghostlands" не мав, а просто скачав, як то кажуть, на угад! І не прогадав, бо ця робота виявилася доволі добротним мелодік детом, але не тим, що гетеборзький, а звичайним традиційним олдскульним дум-детом з елементами симфонізму. Сподобалося ненав'язливе піанінко, сподобався мегапотужний гроул (зразка раннього Amorphis) а також чистоголосий жін/чол дует. До того ж якість запису бездоганна. Можете розпочати ознайомлення з треку "Tears of Faith", що вийшов раніше синглом. В ньому синтез альбому (якщо сподобається ця пісня - значить і увесь альбом заціните).

насоліджуватися тут

Tristania - Darkest White (2013), Gothic Metal

Відразу скажу, що альбом дуже хороший навіть незважаючи на те, що від первинного складу лишився лише гітарист Андерс та клавішник Айнер, якого на цьому альбомі практично не чути. Перше запитання, яке виникло перед прослуховуванням, а чи буде тут метал. А він тут таки є і в добрячій дозі. Ні, повернення до джерел не сталося (та й таким вже нікого не здивуєш тепер) але й у відверту солодкоголосу попсу теж не скотилися. Tristania обрала інший шлях, і вважаю це правильний вибір. На "Darkest White" норвежці майстерно поєднали свою темну, іноді навіть зловісну атмосферу з сучасним трендовим готік звучанням. Різноманіття вокалів дуже радує. І нехай Андерс не Мортен Веланд, а Маріанджела не Вібеке, втім вони продемонстрували високий рівень вокальної майстерності. До того ж цей вокальний дует доповнений екстрим беком басиста Оле та надзвичайно приємним чистим чоловічим вокалом Кйетіл Нордхуса, більш відомого як вокаліста Green Carnation. Звукорежисером та саундпродюсером цього альбому є Крістер-Андре Сідерберг, той самий чувак, який спродюсував минулорічний альбом Anathema. Тому природнім є, що нова Tristania збагатилася раніше незнаним для себе атмо-роковим, дещо кашоподібним (див. шугейзинговим) гітарним звучанням із присмаком построковості. Не буду виділяти якісь треки, бо вони всі по-своєму хороші: деякі агресивні, приблековані з темною картинкою, а деякі навпаки могли би навіть позмагатися на роль хіта Євробачення (у хорошому сенсі). Вам судити, а мені припав альбом до душі - в топ року 2013!

качати тут